Дисципліна: ОПК

Викладач: Оксана Григорівна

Клієнт-центроване консультування "Особливості консультативного контакту"

1. Техніка емпатійного вислоховування

КЦТ і Консультування підкреслює важливість Я-концепції людини, що залежить від способів, якими вона усвідомлює і визначає себе. У людини через внутрішній досвід, що поділяється погане і добре. В залежності від очікувань значущих людей

Рівень усвідомлення

Якщо у людини зявляється спотворення як внутрішнього, так і зовнішнього досвіду, то виникає інкогруентність, між Я-реальним та Я-ідеальним, що спричинює відчуття невпевненності, тривоги

Автентичність

Поява усвідомлення, яке дає можливість людині функціонувати

Емпатійне вислуховування, відображення почуттів, техніка повтору, узагальнення, терапевтичні метафори

Гроф

Тема: Логотерапія

Логотерапія, засновник якої Віктор Франкл, у перекладі з грецької означає і сенс і дух. Франкл не вкладає релігійного підтексту у свій підхід. Логотерапія зосереджується на прагненні до сенсу, психоаналіз - на прагненні до задоволення, індивідуальна психологія - прагнення до влади.

Віктор Франкл вважає, що прагнення до сенсу - протилежне прагнення до задоволення. Основна мета логотерапії: допомогти клієнтам у їхніх пошуках сенсу.

Пошуки сенсу включаються як у свідому діяльність, так і встановлення контакту з несвідомими шарами "Я". Франкл уводить поняття "Духовне несвідоме". Якщо Фрейд розглядав несвідоме як резервуар придушених сексуальних імпульсів, то Франкл проникає в глибинні надра людського духу( колективне несвідоме). Таким чином Франкл вважає, що пошук сенсу в житті людини можна задовільнити такими трьома шляхами: щось давати життю, цінності творчості, цінності переживання.

Займати певну позицію стосовно долі, яку не можна змінити. Згідно з екзистенціоналізмом - це "межові" ситуації. Окрім цього Франкл пропонує ще два джерела, у яких люди черпають сенс. Вперше, цеє переживання, що мали сенс у минулому, сенс у релігії - над сенс.

Стосовно першого способу - Франкл ще це називає сенс у роботі. Сенс у любові, коханні. Кохання - це інтимно-особистісні стосунки. На відміну від психоаналізу, в логотерапії, любов не розглядається як вторинне явище по відношенню до вивільнення сексуальних бажань.

Таким чином кохання передбачає ставлення до іншої людини як до духовної істоти і передбачає здатність побачити потенціал кохання людини.

третє - це сенс у стражданні.

Методи: метод дерефлексії, метод парадоксальної інтенції, персональне осмислення життя, сократівський діалог

Література: Васьківська «ОПК»( в інтернеті); «Психолог»(журнал); Ліщинська О.А.; Цимбалюк «Психологічне консультування і корекція»; Шавровська Н.В. «Метапідхід в психологічному консультуванні»( Методи впливу, директивні методи; помилки психолога під час проведення інтерв’ю; емоційне вигорання;) «Теорія особистості» Зиглер(або Холл і Ліндснейн); Перлз, Яллом; Кочунас «Основи психологічного консультування», «Групова психотерапія»; методичка Паркулаб

Запитання для самоконтролю і самостійні завдання

Тема: Загальні уявлення про психологічне консультування

Предмет, мета, завдання психологічного консультування

Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги

Види психологічного консультування

Принципи психологічного консультування

Терміни

Клієнт – людина, яка потребує, звертається за психологічної допомогою

Консультант – фахівець, який надає допомогу тим, хто цього потребує

Консультування – процес, під час якого людина, яка бере на себе обов’язки консультанта пропонує і погоджується присвятити свій час іншим людям, які тимчасово будуть в ролі клієнтів.

Проблема – сукупність психологічних труднощів клієнта, що переживається як дискомфорт, дисгармонія, дезадаптація. В психології такі переживання описуються як стрес, конфлікт, фрустрація, криза.

Психологічне консультування – процес взаємодії двох людей: консультанта і клієнта, - в основі якого лежить бажання клієнта змінити щось в своєму житті.

Консультування особистості, за Ролло Мейем, - це глибоке взаєморозуміння між людьми, що призводить до особистісного зростання.

Психологічне консультування, як професія, є відносно новою галуззю психологічної практики, що виділилась з психотерапії

Це пов’язано з тим, що у людей виникають проблеми у повсякденному житті, які потребують свого вирішення. Ці проблеми пов’язані з міжособистісними стосунками…

Консультування – це максимум 15 зустрічей. Все що понад це число – психотерапія.

Ліцензована комісія Асоціації службовців і менеджерів США пропонує таке визначення консультування: сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у розв’язанні проблем і прийнятті рішень стосовно професійної кар’єри, шлюбу, сім’ї, вдосконалення особистісних і міжособистісних стосунків.

Айві А., Саймен Даунінг «Психологічне консультування та психотерапія»

Інтервью

Консультування

Терапія

Психологічна допомога здійснюється у різних формах, починаючи з вислуховування однієї людини іншої і завершуючи професійною або фаховою допомогою психолога.

Інтервью передбачає збір інформації, завдання психолога – допомогти клієнтові прийняти рішення і відповідно характеризується інтерв’ю коротко тривалістю ситуацій.

5-крокова модель інтерв’ю( запропонував Б. Франклін):

Консультування – це більш триваліший процес. Консультування надаємо психічно здоровим людям з метою допомоги у досягненні їх цілей. Може бути короткотривалим, середньо тривалим, довготривалим.

Терапія – довготривалий процес, який спрямований на реконструкцію особистості, характеризується великими змінами в структурі особистості.

Цілі та завдання П. к.:

• Емоційна підтримка та увага до переживань клієнта;

• Розширення меж свідомості і підвищення психологічної компетентності;

• Зміна відношення до проблеми( вихід «з глухого кута» до вибору рішення);

• Підвищення стресової та кризової толерантності;

• Розвиток реалістичності та плюрастичності світогляду;

• Підвищення відчуття відповідальності за своє життя;

• Розвиток креативного підходу до життя;

Технічні етапи пк:

1. Встановлення контакту професійного консультування;

2. Надання можливості клієнту виговоритись (сама розповідь може допомогти побачити проблему в новому світлі і надати терапевтичного ефекту);

3. Надання емоційної підтримки та інформації про позитивні сторони проблеми;

4. Спільне з клієнтом пере формулювання проблеми;

5. Заключення динамічного контракту, який розподіляє відповідальність між клієнтом і консультантом і дозволяє виявити та усунути нереалістичні очікування клієнта щодо консультативної допомоги;

6. Реєстр можливих вирішень проблеми. При цьому консультант пропонує свої варіанти лише після 2-3 рішень, запропонованих клієнтом;

7. Закріплення мотивації і пошук ресурсів, шляхів реалізації у вирішенні проблеми; Консультант при цьому може критикувати клієнта, демонструвати сумнів у тому, що клієнт зробить те, що вирішив. Інша стратегія поведінки – це звичайна підтримка.

8. Завершення консультування. За клієнтом залишається право повторного звернення до консультанта. Можна також призначити катамнестичну, підтримуючу зустріч;

Три підходи психоконсультування( Карварський):

1. Проблемно-орієнтоване консультування спрямоване на аналіз сутності і зовнішніх причин проблеми, пошук шляхів її вирішення. Підхід подібний до поведінкової терапії і передбачає підключення родичів у вирішенні проблеми;

2. Особистісно-орієнтоване консультування спрямоване на аналіз індивідуальних причин проблеми, ґенезі деструктивних особистісних стереотипів, попереджені подібних проблем в майбутньому. Підхід аналогічний психодинамічній терапії. Консультант утримується від допомоги і порад інших.

3. Консультування орієнтоване на вирішення(solution talk) спрямоване до вияву ресурсів при розв’язанні життєвої задачі. Найбільш яскравим прикладом є короткочасна позитивна психотерапія.

   Універсальні цілі консультування:

• Зміна поведінки клієнта, щоб він міг жити продуктивніше, відчувати задоволеність життям, незважаючи а певні обмеження;

• Розвиток навичок подолання життєвих труднощів;

• Розвиток вмінь ефективного прийняття рішень життєвих задач;

• Розвиток вмінь побудови та підтримки міжособистісних відносин;

• Полегшити реалізацію людини;

• Підвищити потенціал особистості, розвиток вміння контролювати свої реакції щодо оточуючого середовища;

Напрямок	Цілі консльтування
Психоаналітичний напрям		Усвідомлення того, що було витісненно в несвідоме; пригадування раннього досвіду і конфліктів, пов’язаних з ним; реконструювання базисної особистості.
Адлерівський напрям		Трансформування цілей життя клієнта; допомога у формуванні соціально значимих цілей; коректування мотивації, розвиток почуття рівності з іншими.
Терапія поведінки		Заміна неправильної поведінки на правильну
Раціонально-емоційна терапія (A.Ellis)		Усунення деструктивного підходу клієнта до життя і допомога у формуванні нового конструктивного підходу; навчити клієнта застосуванню наукових прийомів при вирішенні емоційних та поведінкових проблем;
Клієнто-орієнтована терапія (C.Rogers)		Створення сприятливої атмосфери, завдяки чому клієнту було б легше займатись самодослідження і знаходити ті внутрішні фактори, які заважають особистісному розвитку; заохочувати клієнта в отриманні досвіду, підвищенні впевненності в собі, в розвитку його спонтанності
Екзистенційна терапія		Допомога у усвідомленні своєї свободи і своїх можливостей; схиляти клієнта до прийняття відповідальності за те, що відбувається; ідентифікація факторів, які блокують свободу людини

Альошина	основную цель психологического консультирования определяет как оказание психологической помощи, то есть разговор с психологом должен помочь человеку в решении его проблем и налаживании взаимоотношений с окружающими.
Абрамова	определяет целью психологического консультирования культурно-продуктивную личность клиента, чтобы человек обладал чувством перспективы, действовал осознанно, был способным разрабатывать различные стратегии поведения и анализировать ситуацию с различных точек зрения.
Кочюнас	Целью психологического консультирования, с его точки зрения, является появление у клиента черт зрелой личности.

Blosher (1966) виділяють наступні специфічні особливості консультування, які відрізняють його від психотерапії(підр. Кочюнас):

1. Консультування орієнтоване на клінічно здорову особистість. Це люди, які прагнуть особистісного розвитку чи прагнуть вирішити конкретні проблеми, усунути ситуаційні труднощі.

2. Консультування зорієнтоване на здорові сторони особистості, на розвиток задатків, потенціалу особистості.

3. Консультування здебільшого орієнтоване на майбутнє та теперішнє.

4. Консультування проводять в межах 15 зустрічей;

5. Консультування орієнтоване на розгляд проблем, які виникають між зовнішнім середовищем і людиною;

6. У консультуванні не відбувається нав’язування цінностей консультанта клієнту;

7. Консультування спрямоване на зміну поведінки і розвиток особистості;

Процедурні відмінності у психотерапії та консультуванні:

1. Відмінності пов’язанні з характером скарг клієнта. Наприклад, у консультуванні клієнт скаржиться на проблеми у особистому житті, у психотерапії – на те, що не може контролювати себе.

2. Відмінності пов’язанні з діагностикою. Наприклад, у психотерапії у пріоритеті – аналіз дитячих переживань, несвідомого, снів. У консультуванні беруть до уваги здебільшого недавні події, актуальні переживання.

3. Відмінності пов’язанні з наданням допомоги. У консультуванні – зміна установок щодо відносин з іншими. Потім – зміна поведінки клієнта. У психотерапії – звертають увагу, в першу чергу, на відносини терапевта і пацієнта, оскільки відбувається перенос та контрперенос, який у терапії є важливим інструментом роботи. У консультуванні ці явища, однак, можуть бути побічними і заважати.

4. Відмінності пов’язані з тривалістю роботи.

5. Відмінності пов’язані з типом клієнтів. У ПК – це може будь-яка людина; У ПТ – здебільшого, це невротики, схильні до глибокого самоспостереження і самоаналізу, які мають можливість оплачувати сеанси ПТ, які мають достатньо високу мотивацію і час для сеансів.

6. Відмінності пов’язанні з вимогами, які пред’явлені до спеціаліста, який надає допомогу. Психолог-консультант повинен мати диплом( теоретичні знання) і практичні навички, які він отримує на спекурсах, у консультаціях, які він проводить під наглядом професіонала. Таке навчання може бути досить коротким. У психотерапії спеціаліст може і не мати диплома психолога, але він повинен сам пройти довготривалий курс психотерапії. Вони мають також отримати документ, який дає їм право працювати у тому напрями, який вони обрали.

Відмінності консультування, психотерапії та психокорекції за Альошиною:

• Більш широка сфера застосування(менеджмент, педагогіка, особисте життя тощо)

• Пропрацювання здебільшого ситуаційних проблем, які доступні на свідомому рівні, на відміну від глибинного аналізу несвідомого у психотерапії.

• Діалогічність спілкування в тому розумінні, що клієнт – здорова людина, яка несе відповідальність за себе і своє життя.

• Оієнтація на здорові сторони людини. Визнання права людини по-різному реагувати на події у своєму житті. Відмова від концепції, згідно якої дивну поведінку слід вважати – проявом хвороби.

• Орієнтація на високу активність та самостійність клієнта у роботі.

• Можливість використання більшого спектру професійних стратегій у роботі з клієнтом.

Самоукина Наталия Васильевна [1997] виділила 5 типів позицій консультанта відносно типів клієнтів:

• Психолог – нейтральний радник. Вислуховує, задає питання, рекомендує тощо.

• Програміст. Розробляє програму для клієнта: «Що робити», «Як робити», «Коли робити». Наприклад, якщо це режим роботи школяра.

• Психолог-слухач. Клієнт, внаслідок розмови з розумною людино, відчуває полегшення та сам знаходить рішення.

• Психолог-дзеркало. Психолог вимальовує картину об’єктивної реальності того, що відбувається, пояснює позиції інших людей у конкретній ситуації. Клієнт починає розуміти, що саме відбувається і до нього приходить заспокоєння.

• Психолог-«каталізатор». Для клієнтів, які все розуміють, але нічого не роблять і приймають на себе роль невдах. Необхідно дати поштовх до активності у своєму житті. Для цього можна підвищити впевненість у собі, або розвинути установку на досягнення успіху.