- •Лекція 1-2
- •I. Прийоми перевірки фактичної точності й вірогідності тексту:
- •1) Підрахунки
- •7) Перевірка джерел фактів і фактів за джерелами
- •Іі. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу
- •Ііі. Аналіз і оцінка цитат
- •Доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу;
- •1) Доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу:
- •2) Точність цитування:
- •3) Правила цитування:
- •4) Правила техніки цитування
- •Лекція 3 – 4
- •1. Значення логічних аспектів редагування:
- •2. Предмет і завдання логічного аналіуз та оцінки тексту:
- •3. Прийоми виявлення логічних зв'язків.
- •А) виділення слів, що виражають логічні зв'язки
- •Б) виділення розділових знаків, що виражають логічні зв'язки
- •В) виявлення логічних зв'язків між поняттями або думками, коли зв'язок між ними ні словесно, ні пунктуація не виражений
- •5. Вироблення логічних навиків аналізу й оцінки тексту
- •Лекція 5 - 7
- •1. Основні методичні вимоги до аналізу
- •2. Прийоми, що допомагають усувати поширені помилки — порушення норм граматичної стилістики
- •Завдяки цим помилкам ми зазнали великих втрат.
- •2. Заміна займенника замінними словами
- •Виділення і поєднання одних і тих же однокорінних і протилежних за значенням слів
- •3. Прийоми виявлення стилістичних помилок, що спричиняють за собою смислову незрозумілість тексту
- •1. Прийоми виявлення помилкового смислового зв'язку
- •2. Прийоми виявлення помилкового логічного наголосу
- •Виділення слів, логічно акцентованих своїм місцем в реченні.
- •3. Виявлення омонімічних форм (омоформ), що породжують неясність тексту
- •4. Прийоми досягнення стислості
- •1. Мудреці й майстри слова про значення стислості
- •2. Прийоми виявлення зайвих слів
- •Лекція 8 Тема. Методика правки тексту
- •Якщо все ж таки доводиться правити редакторові, то бажано дотримувати наступніих умов.
7) Перевірка джерел фактів і фактів за джерелами
Щоб судити про достовірність фактичного матеріалу, однієї перевірки їх зіставленнями і іншими описаними вище прийомами недостатньо. Ці прийоми лише допомагають розкривати помилки. Але що правильно, а що не правильно, можна визначити тільки за надійними джерелами. Редакторові їх потрібно знати. Звідси непорушна вимога багатьох видавництв до авторів (часто, на жаль, що не висувається і не соблюлаемое) — на полях оригіналу указувати джерела всіх фактичних даних, що надаються, якщо вони не супроводжуються бібліографічними посиланнями всередині тексту.
Завдяки таким авторським вказівкам редактор може:
оцінити авторитетність і надійність джерел, на які спирався автор: якщо сумнівне джерело, не можна довіряти відомостям, які з нього взяті;
перевірити, наскільки точно автор слідує джерелу, якщо воно заслуговує довіри.
Тому вимога посилань на джерела фактів повинна бути одним з умов видавничого договору з автором. Авторські оригінали з істотним фактичним матеріалом, джерело якого автором не вказане, за великим рахунком треба розцінювати як непридатні до видання.
Але і найавторитетнішому джерелу не можна вірити сліпо. Наука не стоїть на місці, багато що оновлюється.
Існує вибірковість перевірки, вона є вимушеною. Бажано, щоб серед істотних вибиралися для перевірки факти різного характеру (і числа, і дати, і назви і так далі) - Обсяг вибірки можна порахувати достатнім, якщо він дав чітке уявлення про характер роботи автора з джерелами.
Неодмінної перевірки вимагають фактичні дані, про які редактор має нечітке уявлення: для нього вони повинні бути сумнівними. Редактор повинен чітко вміти розмежовувати відому й сумнівне. Потрібно постійно поновлювати певні знання.
Іі. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу
Це етап на якому можна, підводячи підсумки викладеного, сформулювати умови, при яких аналіз і оцінка фактичного матеріалу редактором буде успішній або, принаймні, позбавленій істотних недоліків.
Перша умова. Знати хочаб узагальнено предмет твору, не сподіватися тільки на свій здоровий глузд, тобто знайомитися з основною літературою про предмет твору, критично відноситися до власних знань і пам'ятати, що при недостатній кількості знань краще скористатися допомогою кваліфікованого фахівця-рецензента.
Друга умова. Добиватися енциклопедичності знань широкої загальної культури як основи для перевірки точності і достовірності фактів. Все перевірити за джерелами редактор не в силах: часу не вистачить. Та без широких знань і не побачиш, що треба перевіряти.
Третя умова. Свідомо використовувати специфічно редакторські прийоми і навики аналізу й оцінки фактів.
Четверта умова. Читати текст з установкою на те, що помилки в ньому обов'язкові, й уміти визначати всі об'єкти, які потребують перевірки.
Для цього піддавати кожен факт своєрідному іспиту:
а) Чи це так? Чи узгоджується з тим, що мені відомо із цього приводу?
б) Що сумнівно?
в) Чого я не знаю і що мені належить перевірити за джерелами?
Тут доречно привести афористичний вислів чудового літературознавця Бориса Вікторовича Томашевського:
Я знаю зовсім небагато. Я тільки твердо знаю, чого я не знаю, і зазвичай знаю, де знайти те, чого я на знаю. (запишіть)
Ці слова повинні стати основою роботи будь-якого редактора.
П'ята умова. Знати загальні й спеціальні джерела фактів у тій області, до якої відноситься твір, їх позитивні риси й недоліки, уміти добре орієнтуватися в них.