2. Тестові завдання.

3. Практичне завдання:

Дати оцінку рівня рентабельності виробничих фондів. Зробити висновок та пропозиції.

Для виконання завдання рекомендується використовувати наступну аналітичну таблицю

Показник	План	Фактично	Відхилення від плану (+,-)	Виконання плану, %
1. Чистий прибуток, тис. грн.	31800	32612	+812	102,6
2. Середня вартість виробничих фондів, тис. грн.	494451,1	484756,0	-9 695,1	98
3. Рентабельність виробничих фондів (з точністю до 0,1), %	6,4	6,7	+0,3	104,7

Висновок: В ході проведеного аналізу було встановлено, що в цілому по підприємству рівень рентабельності виробничих фондів має тенденцію до збільшення.

Чистий прибуток збільшився на 812 тис.грн., що становить виконання плану на 102,6 %. Середня вартість виробничих фондів зменшилась на 9 695,1 тис.грн., що становить виконання плану на 98 %. Рентабельність виробничих фондів збільшилась на 0,3 %, що становить виконання плану на 104,7 %.

Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Розрахований показник рентабельності зацікавлює організації в найкращому використанні виділених у її розпорядження основних виробничих фондів.

Підвищення рівня рентабельності потребує мобілізації внутрішніх резервів виробництва, послідовного проведення всіх видів робіт, спрямованих на поліпшення всіх видів ресурсів, збільшення маси прибутку. У кожній галузі промисловості варто сформувати програми, спрямовані на підвищення рівня рентабельності. Необхідно передбачити конкретні заходи щодо скорочення витрат на виробництво, впровадження ресурсоощадної техніки й технології виконання робіт, поліпшення організації виробництва й праці, більш продуктивного використання транспорту й механізмів, підвищення змінності роботи найбільш продуктивної техніки, економного витрачання матеріалів. Для того, щоб устаткування було в робочому стані, ремонтний цех має проводити щотижневу перевірку стану устаткування, вчасно виявляти поломки, визначати потреби поточного й капітального ремонту, здійснювати своєчасні замовлення на купівлю запасних частин для виключення простоїв устаткування.

Екзаменаційний білет № 21

1. Теоретичні завдання:

1) Показники структури капіталу та їх аналіз.

Капітал – це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї ді-яльності з метою отримання прибутку. Функціонування капіталу підприємства у ході його використання характеризується процесом його постійного кругообігу.

Метою аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику.

Задачі аналізу джерел формування капіталу:аналіз складу та динаміки джерел формування капіталу;аналіз структури джерел капіталу;аналіз джерел формування осносного та оборотного капіталу;аналіз наявності та динаміки власного оборотного капіталу;оцінка ефекту фінансового левериджу.

Джерела інформації для аналізу капіталу: форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, форма № 4 “Звіт про власний капітал”, дані бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Під поняттям “капітал” сьогодні розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів, тому необхідно знати класифікацію капіталу за різними напрямками.

Класифікація капіталу підприємства:

• за належністю до підприємства (правом власності):власний капітал;позиковий капітал;

• за формами існування:у фінансовій формі;у матеріальній формі;у нематеріальній формі;

• за об’єктом інвестування:основний капітал;оборотний капітал;

• за формою знаходження у процесі кругообігу:грошовий капітал;виробничий капітал;товарний капітал.

Аналіз показників структури капіталу підприємства. Структура джерел формування капіталу багато в чому визначає фінансовий стан підприємства. У зв’язку з цим, важливими показниками є показники структури капіталу підприємства, що характеризують його фінансову стійкість. Коефіцієнти структури капіталу:

• коефіцієнт фінансової незалежності (фінансової автономності, концентрації власного капіталу) – відношення власного капіталу (І розділ пасиву балансу) до загальної величини капіталу (підсумок балансу). Цей коефіцієнт показує частку коштів, вкладених власниками у загальну вартість майна підприємства. Теоретично вважається достатньою частка власних коштів 50%, коли шляхом продажу власного капіталу можна погасити усі зобов’язання (тобто нормативне значення коефіцієнту незалежності ≥0,6, критичне значення складає 0,5);

• коефіцієнт фінансової залежності – відношення загальної величини капіталу до суми власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, скільки гривень активів припадає на одну гривню власних засобів, він характеризує ступінь залежності підприємства від позикових коштів (нормативне значення складає ≤2);

• коефіцієнт концентрації позикового капіталу – відношення позикового капіталу (ІІ-V розділи пасиву балансу) до загальної суми капіталу підприємства.Показує частку позикового капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення повинно бути ≤0,4, критичне значення складає 0,5;

• коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, плече фінансового важеля) – відношення позикового капіталу підприємства до власного. Він показує ступінь участі позикового капіталу у формуванні активів підприємства, характеризує ступінь ризику непогашення зобов’язань. Нормативне значення ≤0,5, критичне значення дорівнює 1;

• коефіцієнт фінансування – відношення власного капіталу до позикового. Він показує ступінь участі власного капіталу у формуванні активів підприємства. Нормативне значення ≥2, критичне значення дорівнює 1.

Оцінка змін у структурі пасивів може бути різною з позиції інвесторів та з позиції підприємства. Для банків та інвесторів більш прийнятна ситуація, коли у клієнта висока частка власного капіталу, бо це мінімізує фінансовий ризик. Підприємство, як правило, зацікавлене у залученні позикових коштів. Слід зауважити, що рекомендовані значення показників можуть різнитися для різних галузей економіки. В галузях з високою оборотністю капіталу підприємства зберігатимуть достатньо високу фінансову стійкість навіть при частці власного капіталу, меншій за половину. Водночас у капіталомістких галузях з тривалим оборотом коштів частка позикових коштів 40-50% може бути небезпечною для фінансової стійкості.