Екзаменаційний білет № 20

1. Теоретичні завдання:

1) Аналіз ліквідності балансу підприємства. Побудова та оцінка балансу ліквідності.

Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Саме аналіз ліквідності балансу дає можливість оцінити готовність підприємства до погашення своїх зобов’язань, а також допомагає з’ясувати, які саме фактори спричинили той чи інший фінансовий стан. Одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність. Термін “ліквідний” передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприемства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Інформаційною базою аналізу ліквідності балансу підприємства є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Це насамперед П(С)БО №2 “Баланс” ф.1, а також П(С)БО №3 “Звіт про фінансові результати” ф.2.

Основними методами аналізу ліквідності, які широко застосовуються в практиці господарської діяльності підприємств, є:

• горизонтальний аналіз – у процесі аналізу визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

• коефіцієнтний аналіз – з його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників ліквідності, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що іх можна одержати на основі звітності;

• факторний аналіз – застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу факторів на зміну фінансового показника, що аналізується.

Головне завдання аналізу ліквідності – своєчасно виявити й усунути недоліки у фінінсовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його ліквідності і платоспроможності.

    Ліквідність балансу – це ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов’язань.

    Від ліквідності балансу треба відрізняти ліквідність активів, тобто можливість перетворення будь-якого з них на гроші. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи: 1. Найбільш ліквідні активи (А1) – це суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків (це рядки 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу входять дебіторська заборгованість (рядки 160 до 210 включно), а також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктивних і об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті другого розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядки 250 і 270). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті першого розділу активу балансу “Необоротні активи” (рядок 080).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групуються так: 1.    Негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість (рядки 540 до 610 включно), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу). 2.    Короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (рядки 500 до 530 включно). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією четвертого розділу пасиву балансу “Поточні зобов’язання”. 3.    Довгострокові пасиви (П3) – це довгострокові зобов’язання – третій розділ пасиву балансу (рядок 480). 4.    Постійні пасиви (П4) – це статті першого розділу пасиву балансу “Власний капітал” (рядок 380), а також розділ другий “Забезпечення наступних витрат і платежів” і розділ п’ятий “Доходи майбутніх періодів” (рядки 430 і 630 відповідно). Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з грошових коштів та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи: I.    Складання балансу ліквідності. II.    Розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

На першому етапі для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови: •    Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм. •    Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них. •    Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них. •    Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях. Основні показники ліквідності: 1.Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства.

2.    Коефіцієнт швидкої ліквідності – цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси.

3.    Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.