- •Тема 2.1.
- •Загальні властивості дисперсних систем
- •Класифікація дисперсних систем
- •Класифікація по дисперсності
- •Класифікація за агрегатним станом фаз
- •Класифікація по міжфазній взаємодії
- •Методи одержання колоїдних систем
- •Методи добування колоїдних систем
- •Методи диспергування
- •4. Ознайомлення з методами очищення колоїдних систем
- •Застосування ультрафільтрації і зворотного осмосу в деяких галузях харчової промисловості
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.2.
- •2. Дифузійно-седиментаційна рівновага
- •3. Oптичні властивості колоїдних систем
- •4.Оптичні методи досліджень колоїдних систем
- •Контрольні запитання
- •Тема: 2.3. Поверхневі явища і адсорбція план
- •Адсорбція , її види
- •2. Адсорбція на межі розчин – газ
- •3. Адсорбція на межі тверде тіло-газ
- •4. Капілярна конденсація
- •5. Молекулярна адсорбція з розчинів
- •Особливості адсорбції розчинених речовин із розчинів:
- •6. Іонообмінна адсорбція
- •7. Адсорбція з багатокомпонентних розчинів
- •8. Принцип хроматографічного аналізу
- •Тим, хто хоче знати більше значення сорбційних явищ
- •Шкідливість деяких поверхнево-активних речовин (пар)
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.4. Електрокінетичні властивості, стабілізація і коагуляція золей план
- •Електрокінетичні явища
- •Будова міцели гідрозоля
- •Агрегативна стійкість золей
- •Коагуляція
- •5. Коагуляційні методи очищення промислових вод на підприємствах харчової промисловості
- •Тим, хто хоче знати більше роль процесів коагуляції при формуванні грунтів
- •Склад шампунів
- •Тема 2.5. Структуроутворення в дисперсних системах план
- •Вільнодисперсні та зв’язанодисперсні системи
- •2. Гелеутворення. Тиксотропія. Синерезис гелів
- •3. В’язкість дисперсних систем
- •4. Рівняння н’ютона та шведова-бінгама
- •5. Криві течії
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.6 мікрогетерогенні і грубодисперсні системи
- •1. Суспензії, їх стабілізація
- •Характеристика суспензій
- •Одержання суспензій
- •Властивості суспензій
- •Застосування суспензій
- •Емульсії та їх одержання
- •Визначення емульсій та поширення в природі
- •2.2. Класифікація емульсій
- •2.3.Утворення емульсій
- •2.4.Стійкість емульсій
- •2.5.Руйнування емульсій
- •2.6. Практичне значення емульсій
- •Піни, їх будова і стійкість
- •3.1.Будова пін та їх визначення
- •3.2. Одержання пін
- •3.3. Характеристика піноутворювачів та їх значення
- •3.4. Застосування пін
- •3.5. Руйнування пін
- •Аерозолі та їх властивості
- •4.1.Класифікація аерозолів
- •Розміри частинок димів і туманів
- •4.2. Методи одержання аерозолів
- •4.3. Властивості аерозолів
- •4.4. Аерозолі в народному господарстві, природі та техніці
- •Захист навколишнього середовища від диму, пилу тощо
- •Порошки
- •5.1. Визначення порошків та їх розміри
- •5.2. Методи одержання порошків
- •5.3. Особливості порошків
- •5.4. Властивості порошків
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.7. Розчинення високомолекулярних сполук план
- •1. Будова молекул високомолекулярних сполук
- •Конформації макромолекул високомолекулярних сполук
- •Природні і синтетичні високомолекулярні з’єднання
- •3. Набухання полімерів
- •Набухання в технології харчових виробництв
- •Загальна характеристика розчинів полімерів
- •Драглі, їх утворення
- •Тим, хто хоче знати більше характеристика нових синтетичних полімерів
- •Функції білків в організмі
- •Характеристика меду
- •Склад губної помади
- •Контрольні запитання
- •Література
Склад шампунів
Сучасний шампунь — це не просто спеціалізований засіб для миття волося, а дуже складна композиція, здатна виконувати три головні завдання: видаляти забруднення, знімати з волосся статичну електрику і захищати/лікувати шкіру голови. Якщо засіб по догляду за волоссям вирішує перше завдання – це звичайний шампунь, якщо друге — кондиціонер, трете — маска для волосся. Сполучення в тому чи іншому ступені двох останніх властивостей зробить композицію бальзамом-ополіскувачем, двох перших — шампунем-кондиціонером (два в одному), а всіх трьох — шампунем три в одному.
Шампуні міцно ввійшли в наше життя ще з початку 60-х років, з того самого часу, коли почалося виробництво дуже ефективної поверхнево-активної речовини (ПАР)— етоксилованого натрій лаурилсульфату (його називають також натрій лауретсульфатом і натрій сульфоетоксилатом - ЕМАL 270D):
С12Н25—О—С2Н4 —О—С2Н4 —ОSO3H
Натрій лаурилсульфат виявився речовиною більш м’якою, ніж алкілбензолсульфонати, які широко викорисвувалися на той час (зараз їх застосовують тільки в пральних порошках і деяких засобах побутової хімії).
Для зниження подразливої дії лаурилсульфату зараз додатково виковистовують інші ПАР, що мають сприятливий вплив на властивості готового продукту (спів-ПАР). Першими спів-ПАР були натрій лаурилсульфосукцинати. Ці речовини не тільки самі по собі мають м'яку миючу дію, але й непогано знижують дерматологічну твердість миючої композиціі в цілому, навіть якщо замінити ними тільки третину або навіть четверту частину лауретсульфату в шампуні. Однак сульфосукцинати мають значно нижчу здатність до піноутворення, а значить, і меншу миючу здатність.
Якість піни — дуже важлива характеристика шампуню, і не тільки з естетичної точки зору. Адже під час миття важливо не тільки відірвати від волосся крапельку жиру з налиплим на ній пилом, але й утримати її в об'ємі. Інакше жир і бруд знову осядуть на волоссі. Саме повторне осадження бруду і робить звичайне мило таким незручним для миття волосся, хоча миючі характеристики в нього можуть бути й не набагато гіршими, ніж у шампуню.
Розчин натрій лаурилсульфату є дуже рідким і внаслідок цього дуже незручним у дозуванні й застосуванні, тому в шампунях застосовують загусники. Спочатку як загусники застосовували електроліти (натрій хлорид або цитрат). Однак якщо після застосування такого шампуню погано промити голову, то на волоссі залишається велика кількість солі, що збільшує подразливість шкіри. З початку 70-х років як загусники застосовують ко-коамідопропілбетаїни (ВЕТАDЕТ НR-50К), які також підвищують агрега-тивну стійкість шампунів і дозволяють зберігати їх навіть при мінусових температурах (до -10°С). Морозовитривалості сприяють і деякі багатофункціональні добавки, такі, як діетаноламіди жирних кислот кокосової олії, їх використовують звичайно як загусники, що дозволяють зменшити підсолювання волосся і шкіри голови. Крім того, вони захищають шкіру і від знежирення під час миття, дозволяючи їй зберігати природний водно-ліпо-фільний баланс. Ці речовини стабілізують піну й дозволяють уводити в шампуні різні дисперсні добавки без ризику, що суміш розшарується.
Основна миюча суміш складається з основної ПАР, одного-двох спів-ПАР і загусника-стабілізатора піни. Однак у більшість шампунів додаються кондиціонуючі суміші, головні компоненти яких — катіоноактивні речовини й катіонні полімери. Адсорбуючись на волоссі, вони знімають з нього заряд, роблять його більш м'яким і зручним для укладання. Аналогічну функцію виконують деякі масла, наприклад силіконові або масло хохоба (жожоба), а також віск. Крихітна крапелька кожної з цих речовин, торкнувшись волосся, рівномірно розтікається по його поверхні, заміняючи вилучене під час миття шкірне сало і відновлюючи електростатичний захист. Після такої обробки волосся стає м'яким і блискучим.
Вміст усіляких добавок одразу відбивається на зовнішньому вигляді шампуню. Якщо шампунь прозорий, рідкий і яскраво забарвлений — це дешева й не дуже якісна продукція, навіть якщо зазначено, що в ньому міститься екстракт ромашки або женьшеню. Забарвлення такому шампуню надає який-небудь не особливо стійкий харчовий барвник, а запах — недорога віддушка, але ніяк не екстракт. У нього, напевно, досить тверда миюча основа, і ніякими екстрактами цей недолік не можна компенсувати. У ньому явно немає ні кондиціонуючих добавок, ні рослинних олій.
Шампуні, що містять емульговані олії або які-небудь біологічно активні речовини (наприклад, білок кератин, здатний «латати» дрібні дефекти на стрижні волосся), як правило, в'язкі й непрозорі. Рідка суміш з такими добавками просто розшарувалась би. Для поліпшення зовнішнього вигляду складу в нього часто додають перламутрові концентрати (вони містять часточки, здатні заломлювати світло і надавати розчину відтінок), наприклад глікольдистеарат — Dаnох Р15, або спеціальні замутники, які роблять масу білою, кремоподібною.
Крупні виробники намагаються не вводити до складу шампунів зайвих алергенів — барвників. Якісні барвники, придатні для піномиючих засобів, є дорогими й не надають цінних якостей шампуням. Шампуні найвищого класу можуть бути абсолютно прозорими, безбарвними, але при цьому обов'язково в'язкими — усілякі добавки містяться тут у солюбілізованій формі. Рівень рН такого шампуню буде обов'язково нейтральним або слабкокислим, як у нормальної шкіри. Процес солюбілізації передбачає стадію нейтралізації розчину, який тільки після цього й робиться прозорим.
Якісна продукція звичайно містить слабку, але стійку отдушку: це буде -не запах Лимона або м'яти (нехай приємний, але досить простий), а яка-небудь складна композиція, яка добре запам'ятовується.
