- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
Кредитні спілки є небанківськими фінансовими установами, що утворюються фізичними особами на кооперативних засадах із метою фінансової і соціальної підтримки членів-співзасновників шляхом створення умов для збереження і накопичення їхніх заощаджень. Тобто, кредитна спілка як фінансовий кооператив забезпечує своїм членам як фінансову взаємодопомогу, так і економічно-соціальний самозахист.
Сучасні кредитні спілки діють на основі кооперативної форми власності і мають статус неприбуткових організацій, тому діють в пільговому податковому полі (без сплати податку на прибуток), виконуючи свої статутні завдання. Всі доходи кредитні спілки спрямовують на капіталізацію вкладів, на формування резервного фонду, а також на відшкодування операційних витрат. Відмінність кредитних спілок від інших фінансових установ полягає у можливості реалізовувати соціальні цілі через членство в спілці, такі як: взаємодопомога, колективний самозахист і організаційно-кругова підтримка.
Основними операціями кредитних спілок як фінансових посередників є: 1) надання споживчого кредиту членам спілки; 2) депонування внесків; 3) посередництво в здійсненні розрахунків з партнерами відповідно до укладених угод; 4) довірче управління коштами клієнтів. Серед не фінансових послуг виділяють: 1) консультаційні 2) поштово-комунікаційні та ін.
В Україні становлення кредитних спілок відбувається за непростих умов, коли протягом 90-х pp. мало місце надто недостатнє державне регулювання за діяльністю такого виду посередників. У січні 2002 р. набув чинності Закон України «Про кредитні спілки», який більш чітко визначив поле діяльності цих небанківських установ. Згідно з законодавчими вимогами, створення спілки можливо у разі співзасновництва не менш як 50 фізичних осіб - громадян, які спільно проживають, працюють, навчаються або належать до однієї з будь-яких громадських організацій (профспілкових, релігійних). Капітал кредитної спілки не може бути меншим від десятої частини її загальних зобов'язань.
Перелік послуг, які можуть надавати кредитні спілки, дозволяє прогнозувати підвищення ролі спілок як мікрофінансових установ для обслуговування потреб пайовиків. Саме господарсько-кредитна діяльність спілок стає визначальною для капіталізації їх активів. Передбачається, що спілки мають право приймати внески від своїх членів, пропонувати депозитне розміщення цих внесків, кредитувати своїх членів (у тому числі й приватні структури, що належать членам спілки), виступати поручителем з зобов'язань своїх членів, бути учасником платіжних систем, здійснювати благодійну діяльність та інші операції. Очікується, що перспективний шлях розвитку кредитних спілок може бути трирівневий: кредитні спілки - об'єднання кредитних спілок - створення кооперативних банків. В Україні діє Національна асоціація кредитних спілок України (НАКСУ), яка забезпечує організований ринок кредитної кооперації.
Станом на 31.12.11 у Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 613 кредитних спілок (проти 816 у 2009 році). Це зниження істотним погіршенням фінансового становища кредитних спілок, суттєвим зниженням показників їх платоспроможності та ліквідності. Більшість кредитних спілок (52,9 %) об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1000 осіб. Обсяг активів кредитних спілок у 2011 році зменшився на 46,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Найбільший попит мають у структурі кредитів мають споживчі кредити (37,8 %).
Проблемами, які впливають на розвиток кредитних спілок в Україні: 1) недостатнє розуміння державними органами та широкими верствами населення кооперативної природи кредитних спілок як неприбуткових громадсько-фінансових організацій; 2) відсутність необхідної законодавчо-нормативної бази діяльності та проблема визначення статусу кредитної спілки; 3) відсутність системи державного нагляду та підтримки.
Проблеми розвитку сучасної кредитної кооперації в Україні повинні отримати суттєву підтримку держави на законодавчому і виконавчому рівнях, враховуючи чисельність задіяного населення та світову вагу цього сегменту фінансового ринку в розвинутих ринкових державах світу.
Одним із засобів розв’язання проблеми розвитку системи кредитної кооперації в Україні є створення дворівневої системи. Перший рівень — кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги споживачам — своїм членам. При цьому створюються належні законодавчі й інституціональні умови для здійснення ефективного кредитування, передусім у сільській місцевості та малих містах. Другий рівень — кооперативні банки й об’єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел.