- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Діяльність недержавних пенсійних фондів.
Недержавні пенсійні фонди (НПФ) входять до числа провідних інституційних посередників. Акумулюючи значні кошти у формі пенсійних внесків, ці структури розміщують їх на фін ринках. НПФ є інститутами фінансового захисту і соціального забезпечення фізичних осіб. Запроваджувана в ряді країн (і в Україні теж) пенсійна реформа визнається дієвим заходом покращення інвестиційного клімату і залучення інвестицій. Відомо, що нагромадження коштів фондом може передбачати дві стратегії фін поведінки з умовною назвою: «мінімакс» і «максімін». Практично всі фінансові посередники торгують ризиками, але вибіркове застосування зазначених стратегій НПФ підкреслює їх характерні операційні особливості в цьому процесі.
НПФ можуть створюватися фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями, але переважними засновниками є підприємства чи групи підприємств з великою кількістю працюючих. При цьому є щонайменше два фактори: по-перше, намірами підприємств зменшити податковий тягар, оскільки пенсійні фонди мають пільгове оподаткування результатів д-сті; по-друге, з метою обмеження кадрової плинності кваліфікованої робочої сили.
Форми д-сті приватних пенсійних фондів, то вирізняються чотири з них: а) спеціальні рахунки у банківських установах і страхових організаціях; б) участь у страхових фондах, які здійснюють страхування на певний термін; в) відкриті пенсійні фонди, які управляються виключно зовні професійними компаніями з управління активами; г) трастові структури, чи/або взаємні фонди. В Україні система недержавного пенсійного забезпечення використовує елементи першої і четвертої форм.
Відомі три схеми організації д-сті НПФ: із фіксованими виплатами, з фіксованими внесками, з участю у прибутках. З набуттям чинності з 01.01.2004 р. таких Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» легалізується діяльність НПФ як небанківських фін установ. В останньому законі з перелічених НПФ визначені неприбутковими організаціями, що провадять виключну діяльність недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь своїх учасників із подальшим управлінням пенсійними активами та здійсненням пенсійних виплат. Три можливі види вітчизняних НПФ - відкриті, корпоративні і професійні.
Діяльність НПФ передбачає їх обов'язкову співпрацю з КУА, з адміністратором пенсійного фонду (АПФ), банком-зберігачем та страховою компанією (СК), а саме єдиним комплексом-квінтетом вертикально інтегрованих структур для управління активами НПФ з виплатою довічних пенсій в рамках системи недержавного пенсійного забезпечення. Вітчизняна практика організації д-сті фін установ в системі недержавного пенсійного забезпечення є прикладом взаємодії банків і небанківських установ. В зарубіжній практиці діяльність СК і НПФ також є взаємодоповнюючою: страховики хеджують ризики пенсійних фондів, а останні купують страхові поліси.
НПФ фактично продають своїм клієнтам фінансову безпеку (спокій, впевненість) на строк, оскільки отримують грошові внески до того, як надають послуги з пенсійного забезпечення, тобто внесок завжди передує обумовленому захисту. Саме це відрізняє пенсійне посередництво від інших структур.
Побудова інвестиційної політики НПФ, орієнтується на ліквідність і рентабельність вкладень.
Напрями інвестування пенсійних активів Державні цінні папери та місцеві облігації. Банківські депозити та ощадні сертифікати, корпоративні облігації, акції, іпотечні цінні папери, Банківські метали, нерухомість.
Проте, наявні на сьогодні причини, що пояснюють незадовільні обсяги недержавного пенсійного забезпечення: - низький рівень доходів населення; - обмеженість інвестиційних можливостей НПФ.
Протягом 2011 року, як і впродовж попередніх років, загальна вартість активів недержавних пенсійних фондів (НПФ) демонструвала збільшення на 22,12 %, на кінець 2011 року цей показник становив 1,38 млрд грн. Кількість НПФ у порівнянні з попереднім роком лишилась майже незмінною. У 2011 році 70 відкритих, 8 корпоративних, 10 професійних.
Згідно з даними звітності цих фондів, на кінець 2011 року НПФ провадили свою діяльність у 11 регіонах України. Найбільша кількість НПФ зосереджена в м. Києві — 66. Аналізуючи структуру активів НПФ, варто зазначити, що найбільша їх частка зосереджена в цінних паперах та грошових коштах (відповідно 59,40 % та 32,44 %). Недержавні пенсійних фондів з найбільшою вартістю активів: ВНПФ «Перший національний відкритий пенсійний фонд (150,9млн.грн), ВНПФ «Емерит-Україна» (68,34). З корпоративних: КНПФ Національного банку України (712,08), Непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк». А з професійних: ППФ НГП енергетикiв України 66,78 млн.грн.