- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Фінансовий сервіс страхових компаній.
Страхові компанії, як і недержавні пенсійні фонди (СК) входять до числа провідних інституційних посередників. Акумулюючи значні кошти у формі страхових резервів, ця структура розміщує їх на фін ринках. СК орієнтуються на придбання високонадійних і довгострокових фін активів, оскільки їх зобов'язання теж мають довгостроковий характер. Водночас вони є інститутами фінансового захисту і соціального забезпечення фізичних осіб.
Нагромадження коштів СК може передбачати дві стратегії фін поведінки з умовною назвою: «мінімакс» і «максімін». Стратегія мінімаксна полягає в тому, що компанія-роботодавець купує недорогі страхові поліси в СК, а накопичені кошти інвестуються зазначеними посередниками з великим ризиком. Стратегія максіміна, навпаки, орієнтована на значні вкладення клієнтів із подальшим мінімальним ризиком розміщення. Практично всі фінансові посередники торгують ризиками, але вибіркове застосування зазначених стратегій СК підкреслює їх характерні операційні особливості в цьому процесі.
СК фактично продають своїм клієнтам фінансову безпеку (спокій, впевненість) на строк, оскільки отримують грошові внески до того, як надають послуги зі страхування, тобто внесок завжди передує обумовленому захисту, що відрізняє страхове посередництво від інших структур. Додаткові переваги полягають втому, що СК мають можливість перерозподіляти ризик по термінах за рахунок довгострокових вкладень і по нішах за рахунок
Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній у 2011 зросла і становила 453 за рахунок зростання компаній типу "non-life", а кількість СК "life" знизилось на 4 і становило 66 компаній. Серед зареєстрованих СК 20 складають групу лідерів, які забезпечують понад 80 % ємності ринку. Перелік пропонованих послуг включають добровільне страхування життя, майнове, медичне, страхування відповідальності, запобігання фінансовим ризикам. Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. Так, за 2011 р. частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 1,7%, що менше порівняно з попередніми роками.
На вітчизняному страховому ринку найбільш затребуються послуги з автострахування (32 %), добровільного майнового страхування (12 %) та страхування фін ризиків (11 % у 2011 р.), що вказує на відповідні пріоритети і смаки клієнтів-страхувальників. Зміни 2011 р. пов’язані з скороченням виплат зі страхування фінансових ризиків, яке могло використовуватися суб’єктами господарювання з метою оптимізації оподаткування.
Особлива роль на ринку страхових послуг належить страхуванню життя. Це визначається, передусім, тим, що акумульовані таким чином довгострокові ресурси мають практично необмежені можливості вільного обігу і перетоку в інші сфери, оскільки при цьому найбільш точно можна розрахувати надходження ануїтетних платежів і здійснення страхових виплат.
Частка послуг зі страхування життя в їх загальній сукупності залишається все ще незначною, хоча й відмічається її зростання в останні роки з 4 до 6 %. Надходження платежів від добровільного страхування життя здійснюються в основному від фізичних осіб (87 %). Обсяг валових страхових виплат за 2011 р. становив 70,6 млн. грн.. що на 34 % більше попереднього року.
На вітчизняному ринку активно розвиваються послуги перестрахування. Частки перестрахування у валових страхових преміях завжди були значними: найбільше значення цього показника спостерігалось у 2010 р. – 42,3%, у 2011 р. мало зменшення до 21%. Особливістю сегмента перестрахування на ринку страхових послуг є зменшення питомої ваги обсягів перестрахування за кордон.
Проте, наявні на сьогодні причини, що пояснюють незадовільні обсяги ФП у сфері страхування є такими: - низький рівень доходів населення;- низький рівень довіри клієнтів внаслідок знецінення страхових внесків у системі колишнього Держстраху; - обмеженість інвестиційних можливостей СК.
Разом з удосконаленням необхідного нормативно-законодавчого забезпечення слід визнати, що затребуваними у масовому масштабі і конкурентоспроможними учасниками фінансового ринку вітчизняні СК зможуть стати тільки за умов суттєвого збільшення надходжень клієнтських коштів. Але оскільки значна частка підприємств збиткова, а рівень життя населення все ще залишається невисоким, очікування позитивних змін у зазначеному секторі фінансового посередництва можливе з одночасним закріпленням ознак сталого економічного відтворення.