46. Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.

Для початку варто зазначити, що поділ фінансових посередників на банківські і небанківські установи проводиться за критерієм ознаки характеристики юридичної особи як наслідок відмінностей в інституційних позиціях на ринку, тобто спектру послуг які вони пропонують.

Визначення переваг банківського та небанківського посередництва варто розпочати з характеристика притаманних даним структурам ознак. Так, Корнєєв зазначає, що:

1. тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі (кредитні спілки надають тільки споживчий кредит, до того ж переважно у товарній формі і тільки своїм членам-співзасновникам). Роль банків в утворенні грошового капіталу і підтримці його кругообігу є виключною;

2. Банки (Б) беруть на себе зобов’язання перед клієнтами (ризик ліквідності). Небанківські посередники (НП) (напр. інвестиційні компанії і фонди) перерозподіляють ризики між засновниками та учасниками;

3. Особливість банківської системи – настання неплатоспроможності перед станом неліквідності. В свою чергу НП мають мінімальні проблеми з ліквідністю, оскільки використовують в основному не гроші, а грошові документи;

4. Б та НП відрізняються характеристиками фінансового портфеля: кредитний, інвестиційний, цінних паперів, страховий, що вказує на відповідність фахового роду діяльності;

5. Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;

На вибір клієнтів, і відповідно визначення переваги Б є традиційне розуміння банківського сервісу як кредитно-депозитного, а переваги НП є відносно інноваційні пропозиції небанківських структур в сегментованих сферах.

У розрізі привабливості ІСІ та Б виділяють такі переваги перших:

А) ІСІ через володіння акціями мають набагато значніший вплив на підприємства, ніж Б через кредитування;

Б) Б отримують фіксований прибуток за надані послуги у вигляді аннуїтетних платежів, обмежених у часі, тоді як ІСІ орієнтуються на нефіксований негарантований прибуток, який залежить від діяльності підприємства та рішення акціонерів.

В свою чергу банки мають таку перевагу як універсальну диверсифікацію діяльності, більші можливості в гарантіях по розміщенню ЦП, кредитне фінансування емітентів та інвесторів (інші посередники таких операцій не виконують); комплексне розрахунково-касове та депозитарно-клірингове обслуговування.

Варто зазначити, що конкуренція між Б на НП носить неціновий характер (ставки по депозитах і кредитах з одного боку, а з іншого – напр. страховий тариф).

Таблиця 1 Порівняння банківського і небанківського посередництва

Банківські установи	Небанківські установи
Універсалізація діяльності і надання послуг	Спеціалізація діяльності і надання послуг
Ефект диверсифікації банківської діяльності	Відокремлення ризиків за окремими операціями (напр. інвестиційних з ЦП, страхових тощо), внаслідок чого зменшується системний ризик
Підвищення конкурентоспроможності банків на фінансовому ринку за рахунок пакета пропонованих послуг	Індикативно-вузькопрофільний підхід до задоволення потреб клієнтів

В Україні на банк. посередництво припадає основна частина фінансових послуг (активи банків складають близько 93 % загальних активів, при цьому на 01.01.2012 налічувалося 198 банків та 1979 небанківських установ). На сьогодні в розрахунку на один банк величина статутного капіталу складає 985,6 млн. грн., при цьому в розрахунку на одну страхову компанію величина загальних активів складає 108,9 млн. грн.

Обсяги фінансових послуг, надані небанківськими посередниками у відношенні до ВВП у 2011 році становили близько 3,6 %, при цьому приріст депозитів та кредитів у відношенні до ВВП склав близько 11 %.