- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
Банківські послуги щодо залучення фінансових ресурсів значною мірою пов’язуються з наданням депозитних послуг при формуванні ресурсної бази банків, також для цих цілей використовується емісія цінних паперів власного боргу, залучення синдикованих кредитів та акціонування. У вузькому значення ринки залучення капіталу синонімічно можуть трактуватися як депозитні ринки.
Оцінка позицій і послуг вітчизняних банків на ринках залучення капіталу є важливою, щонайменше, у двох аспектах:
для акумуляції коштів на банківських рахунках як свідчення прозорого їх обігу;
для організованого формування фінансового пулу коштів інвестиційно-кредитного призначення.
Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а операції по залученню коштів - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів.
Враховуючи наявність у структурі банківських коштів значної частини позичених і залучених ресурсів, пошук нових шляхів і можливостей їх зростання для банківського менеджера має особливе значення. Для виконання основних завдань менеджменту банківських ресурсів важливо класифікувати їх за основними ознаками.
Депозити банку за економічним змістом поділяють на три групи:
строкові депозити;
депозити до запитання;
ощадні вклади населення.
Депозитну політику комерційного банку слід розглядати як стратегію і тактику щодо залучення коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективніших їх комбінацій.
Протягом останніх років спостерігалося зростання обсягів депозитів, наданих банківськими установами. У 2010 р. їх обсяг склав 472 млрд. грн., а у 2011 – 492 млрд. Частка депозитних операцій у ВВП країни досягала майже 38 %. У структурі депозитних операцій за 2011 р. депозити фізичних осіб становили 62 %, а юридичних – 38 %. Це пов’язано з тим, що останнім часом вкладниками є переважно фізичні особи. Оскільки існує досить сильна конкуренція на ринку банківських послуг, то банки намагаються залучити якомога більше ресурсів, пропонуючи доволі високі ставки. Проте така політика ефективно діє лише в короткостр. періоді, адже депозити в Україні залучаються переважно на один рік. Така ситуація спричинена недовірою клієнтів до банків і зниженням рівня доходів населення.
На ринках залучення капіталу в усіх країнах вагомим джерелом поповнення фінансових ресурсів є використання заощаджень домогосподарств в організованому грошовому обороті, які акумулюються саме на банківських рахунках. Такі кошти, закумульовані у масовому масштабі, найменше залежать від змін політичної ситуації і економічної кон’юнктури, а тому є практично невичерпними. У структурі депозитів домогосподарств питома вага депозитів у національній валюті становила 50 %, а значна питома вага припадала на депозити у доларах США - 37%. Частка депозитів у євро - 10 %.
Ринок залучення капіталу стає все більш сегментованим за окремими групами клієнтів. Прикладом є розширення такої ніші на ринку депозитних послуг, як диверсифіковане впровадження гнучких і більш привабливих вартісно депозитних пропозицій для клієнтів різних вікових груп, зокрем пенсіонерів. Враховуючи, що пенсіонери є відносно стабільними вкладниками з порівняно значними обсягами депозитів слід очікувати посилення уваги банкірів до такого джерела. Сегментація спостерігається і у спрямованості різних рекламних акцій банків, результативність яких досить висока.
До операцій залучення капіталу слід віднести також випуск банками єврооблігацій та використання синдикованих кредитів на вигідних для банків умовах. Практичне впровадження банками цих фін інструментів пояснюється як зростанням обсягів споживчого кредитування, так і необхідністю збільшення частки довгострокових пасивів, особливо номінованих в іноземній валюті.
Залучення капіталу банками на ринку синдикованого кредитування має свої як переваги (необов'язкова наявність кредитного рейтингу позичальника, порівняно невисока вартість кредитних ресурсів), так і недоліки (короткостроковий період залучення таких кредитів).
Залучення банками капіталу також відбувається через їх акціонування. Акціонування банків безпосередньо пов'язано з їх капіталізацією, оскільки величина статутного і більш широкорегулятивного капіталу є фундаментальною характеристикою д-сті будь-якого банку. І саме недокапіталізація вітчизняних банків є основною проблемою банківської системи України. Обсяг капіталу банку визначає можливості реалізації різних контрактних угод, у тому числі залучення та розміщення ресурсів на ринку .