3. Фінансові послуги в системі ринкових відносин.

О. Ланге стверджував, що послуги – це будь-які функції, пов’язані безпосередньо або опосередковано із задоволенням людських потреб, але безпосередньо не направлені на виробництво яких-небудь предметів. Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів;  9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпеч.; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 12) інші операції. 

У світовому експорті послуг експерти ООН виділяють три їх основні групи: найбільш «видимі» (перевезення, іноземний туризм та ін.); надходження від «роялті»; інші послуги (брокерські, фінансові, управлінські, бухгалтерські, архітектурні, лізинг та ін.).

Фінансові послуги мають комплексний характер, тому вони включені до третьої групи. Таким чином, фінансова послуга «виводить» фінансовий ресурс зі стану потенційної здатності прояву і спрямовує його у сферу продуктивного використання, відображаючи при цьому упорядковану сукупність прав і зобов’язань фінансового посередника та його клієнта.

Критерії класифікації фінансових послуг можуть бути такими: 1) спрямованість на задоволення потреб клієнта; 2) сегментація послуг за групами клієнтів. В межах першого критерію вирізняються послуги: прямі – задовольняють «перші» перші потреби клієнта (розрахунково платіжні, інвестиційні, кредитні); опосередковані чи супутні – забезпечують зручність споживання прямих послуг без отримання клієнтом додаткового прибутку (кліринг, консультування, отримання платіжної картки на основі депозитного вкладу); послуги, що приносять додатковий дохід чи знижують витрати споживання прямих послуг (інвестування залишків на рахунках в одноденні депозити). В межах другого критерію вирізняється кількарівнева ієрархія складності фінансових послуг. Перший рівень складають традиційні чи стандартні послуги, орієнтовані на масового споживача (відкриття рахунків, депонування, валютообмін). Другий рівень співвідноситься з послугами, які хоча й можуть бути масовими, проте їх надання вимагає спеціальних професіональних знань менеджерів фінансового посередника (операції з цінними паперами, довірче управління активами). Третій рівеь має ознаки попереднього, але орієнтований на ексклюзивний, т. зв. VIP-сервіс, коли кожен із клієнтів обслуговується персональним менеджером.

Найбільш загальні відомості про роль послуг у національній економіці дає вивчення двох основних показників: частки цього сектора в загальному об’ємі зайнятих і частки об’єму наданих послуг у ВВП . Такий показник, як зайнятість населення свідчить про збільшення частки послуг на ринку. Частка фінансових послуг до ВВП України у 2009 році становила 5,57 %, в 2010 році – зменшилася до 4,23 %, а в 2011 році – до 3,47 %.

Для досягнення найбільшого ефекту в загальному русі економіки шляхом ринкових перетворень необхідно суттєве інвестування коштів у розвиток інститутів інфраструктури сфери послуг. Про це свідчить і зростання міжнародного обміну послугами, який відображає поступовий перехід індустріально розвинених країн до нового стану, пов’язаного з формуванням інформаційної економіки. Міжнародна торгівля послугами розвивається випереджаючими темпами порівняно з товарною торгівлею. Очікується випереджаючий ріст зарубіжного інвестування у сферу саме фінансових послуг порівняно з іншими секторами економіки. У міжнародному обміні послугами виділяють три групи послуг, організація яких відбувається переважно шляхом прямих іноземних інвестицій, а не контрактних взаємовідносин партнерів. Фінансові послуги входять у першу, найбільш вагому групу. Україна також включилась у міжнародний обмін послугами. Важливим стимулюючим фактором все більш широкого впровадження виробничих компаній у сферу фінансових послуг є створення вертикально інтегрованої структури компаній, що дозволяє знизити витрати і посилити орієнтацію на споживача.