- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
Україна у сфері розвитку ринку фінансових послуг просувається шляхом створення та розвитку саморегулівних організацій. Одним із пріоритетних завдань Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг є посилення співробітництва зі СРО з метою розробки системи стандартів якості послуг, що надаються професійними учасниками ринку.
Метою діяльності СРО ринку фінансових послуг є забезпечення ефективної діяльності професійних учасників цього ринку, які є їх членами, розробка й затвердження правил, стандартів професійної поведінки та здійснення відповідного виду професійної діяльності.
СРО як некомерційна організація повинна відповідати таким вимогам:
• за кількістю членів (мінімально 15-25);
• за наявністю механізмів додаткової матеріальної відповідальності (страхування цивільної відповідальності і компенсаційний фонд);
• за наявністю обов’язкових органів управління: 1) орган з розробки стандартів; 2) орган з контролю; 3) орган з дисциплінарної відповідальності.
Відповідно ЗУ “Про цінні папери та фондовий ринок”, СРО професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулівна організація повинна об’єднувати більше 50 % професійних учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльності.
Переваги використання СРО полягають у такому:
• представники професійних видів дія-сті свою сферу діяльності знають краще, ніж державні службовці;
• правила, які встановлюють представники професійних видів діяльності і галузей, більш гнучкі і адаптивні, їх легко змінювати у разі потреби;
• істотно простіше здійснювати і моніторинг діяльності учасників ринку, і контроль за виконанням встановлених правил;
• з держави знімаються надмірні функції, відповідно – знижуються державні витрати, загалом знижується гострота проблем, пов’язаних з бюрократизацією та корупцією;
• “колективний бренд” – ефективний сигнал, що забезпечує підвищення попиту на послуги, виробники яких відомі тим, що гарантують якість своїх послуг. У результаті створюється ефективне конкурентне середовище та підвищення доходів членів СРО.
До основних функцій саморегулівних організацій належать такі:
нормотворча, що реалізується прийняттям внутрішніх нормативних актів, які регулюють порядок здійснення професійної діяльності та проведення операцій на ринку;
контрольна, що полягає в організації нагляду за дотриманням учасниками ринку фінансових послуг внутрішніх вимог СРО і національного законодавства;
примусу, що передбачає розробку санкцій й дисциплінарних заходів щодо членів СРО;
арбітражна, яка реалізується через діяльність створених при СРО третейських судів і захист професійних інтересів своїх членів у відносинах з органами державної влади та клієнтами;
інформаційна, яка здійснюється через аналіз інформації про діяльність своїх членів та надання відповідної інформації їм стосовно діяльності самої СРО та ринку в цілому;
організаційна – організація профес. навчання, атестації та переатестації спеціалістів.
Специфіка вітчизняного ринку фінансових послуг полягає в тому, що держава в законодавчому чи нормативному порядку може призначати саморегулівні організації, як це робиться в деяких країнах, що не є членами ЄС.
Найбільшими СРО на фондовому ринку України є:
Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв
Асоціація «Перша фондова торговельна система»
Українська асоціація інвестиційного бізнесу.
Істотним для формування ставлення до СРО як до самостійного рівня регулювання з власною компетенцією в Україні є закріплення в нормативній базі положення про необхідність дотримання учасниками ринку стандартів професійної діяльності СРО незалежно від членства в них після схвалення таких стандартів відповідним державним органом.