Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
iSPT_rfp_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
709.63 Кб
Скачать
  1. Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.

Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контракті фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.

Фінансові посередники поділяються на 3 групи:

  • депозиторські установи (класичні комерційні банки, ощадні установи, кредитні спілки),

  • ощадні установи контрактного типу (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди),

  • інвестиційні посередники (інвестиційні фонди, інвестиційні фонди, інвестиційні банки, компанії з управління активами).

Також існує поділ фінансових посередників на спеціалізованих (банки та небанківські фін. посередники) та інтегрованих (фін. супермаркети).

Зараз роль банків є ключовою. На банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників. Банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають. Саме банки ведуть рахунки останніх, сприяють формуванню їх грошових фондів, здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування і через це мають можливість впливати на їх діяльність. Банки мають можливість надавати економічним суб'єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях. Можливості впливу на грошовий оборот і економіку загалом у банків значно ширші, ніж у будь-якого виду небанківських фінансових посередників . Банки приймають гроші на поточні (чекові) депозити, за якими вкладники можуть вільно розпоряджатися своїми коштами. Розміщуючи свої резерви в позички, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей.

Небанківські фінансово-кредитні інститути представлені лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємної допомоги.

Кількість банків та небанківських посередників в 2010-2011 рр.

Банки: 2010-194, 2011-176, Страхові компанії: 2010-457, 2011-453, НПФ: 2010-101, 2011-101, Кредитні спілки : 2010-659, 2011- 652, ІСІ: 2010-1226,2011-1328, Ломбарди: 2010-426, 2011-434.

Відмінності між банками та небанківськими установами.

Банки - надають універсальні послуги, диверсифікація банк. д-ті, підвищення конкурентоспроможності банків на фін. ринку за рах. пропонованих послуг.

Небанківські установи - спеціалізація діяльності та надання послуг, відокремлення ризиків за окремими операціями, зменшується системний ризик. Вузькопрофільний підхід до задоволення потреб клієнтів.

Зарубіжний досвід

Фін. посередники в США і Англії. Домінують небанківські фін. посередники. Сегментація посередницьких послуг, універсальність не заохочується, окремі спроби перегулювання спрямовані на посилення конкуренції. Форми власності різні, власність розпорошена – акціонерна і пайова.

Фін посередники в Європі та Японії. Банки надають переважну більшість фін. послуг, тісний зв'язок банків з клієнтами. Обмежений ринок акцій, фінансування шляхом отримання позик. Власність і контроль в окремих осіб.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]