- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Стратегії розвитку фінансового посередництва.
У економічному середовищі узагальнюючими стратегічними альтернативами розвитку СГ (у тому числі й фінансового посередника) є зростання чи зменшення його капіталізації і частки на ринку. Для вивчення можливих стратегій зростання доцільно використати матрицю «товари - ринки», яка запропонована І. Ансоффом і може бути екстрапольованою щодо аналізу конкурентних стратегій на РФП. Матриця «товари - ринки» передбачає використання чотирьох альтернативних стратегій для збереження чи збільшення збуту товарів і послуг:
1) проникнення на ринок (старий товар та старий ринок);
2) розвиток ринку (старий товар та новий ринок);
3) розробка товару (старий ринок та новий товар);
4) диверсифікація (новий ринок та новий товар).
Стосовно розвитку ринку фінансових послуг ця матриця щодо можливостей реалізації чотирьох зазначених стратегій може бути прокоментована наступним чином. Матриця «товари - ринки»
Стратегія перша - проникнення на ринок передбачає, що фінансовий посередник проникає на усталений ринок і пропонує на ньому ті ж самі послуги (продукти), що й конкуренти. Така стратегія доцільна у випадку, коли ринок фінансових послуг не насичений сервісними пропозиціями та існує проблема довіри і морального ризику у відносинах контрагентів. Стратегія широко використовується в Україні. Можливі три варіанти реалізації такої стратегії:
а) збільшення масштабів користування послугами і розширення конкретного продуктового ряду;
б) переманювання клієнтів у конкурентів;
в) залучення нових клієнтів.
Всі три щойно перелічені варіанти широко використовуються вітчизняними фінансовими установами. Переманювання клієнтів використовується здебільшого новими структурами, для яких важливим питанням є формування і розширення своєї ніші на ринку. При цьому використовуються різні методи: відкриті (реклама) та відносно приховані (розповсюдження негативної інформації про конкурентів).
Друга з перелічених вище стратегій - розвитку ринку, означає, що фінансовий посередник прагне розширити спектр пропонованих послуг, але вже не шляхом проникнення на вже сформовані ринки, а завдяки формуванню нових ринків чи ринкових сегментів. Під час застосування цієї стратегії вирізняються:
а) виявлення нових сфер поширення фінансових послуг;
б) впровадження вже апробованих послуг у нові сегменти ринку;
в) територіальна (географічна) експансія фінансового посередництва.
Застосування цієї стратегії прагматично стосується ситуацій, коли з'являються нові ніші розповсюдження добре відомої послуги середовищі нових клієнтів, залучених на маркетинговій основі. Так, вітчизняні банки, переймаючи зарубіжну практику, активно пропонують споживачам нові напрями використання вже відомих послуг, наприклад, у сфері іпотечного і споживчого кредитування - кредити на придбання житла, автомобіля, туристичних путівок. Стратегія розвитку ринку може здійснюватись шляхом розширення попередньо розробленого його сегмента, коли пропоновані фінансові послуги успішно сприйняті на початкових ринках і залишаються затребуваними і далі. Так, послуги еквайрингу, орієнтовані спочатку на обмежене коло споживачів, поступово стають масовими, охоплюючи цільові групи клієнтів (н-д, зарплатні проекти). Територіальна експансія фінансового посередництва і проникнення на нові, у даному випадку географічні ринки може проявлятися по різному. Відкриття філій, представництв і дочірніх підприємств в інших регіонах із метою поширення характерне як для банків, так і для небанківських установ.
Стратегії розробки товару та диверсифікації його характеристик є взаємодоповнюючими і реалізуються посередниками через створення нових, але частіше через модифікацію апробованих. Особливо активно ця стратегія використовується в умовах нецінової конкуренції, коли якісні параметри обслуговування клієнтів стають домінуючими. Варіантами цієї стратегії є:
а) модифікація існуючих послуг;
б) диференціація якості послуг;
в) розробка і впровадження нових послуг.
При модифікації послугами і продуктами є диверсифіковані інвестиційні портфелі небанківських структур для різних груп клієнтів, депозитні програми банків із варіативними умовами щодо величини, строків вкладень та їх процентної винагороди. Прикладами диференціації якості одних і тих же послуг можуть бути відмінні емісії дебетових і кредитних карток:
звичайні та їх престижні аналоги («золоті», «платинові»);
традиційне - у банках, та наближене до споживача - у супермаркетах чи сервісних центрах розрахунково-касове обслуговування.
Успішні стратегії розробки і впровадження нових фінансових послуг базуються на таких концепціях маркетингу, як диференціація послуг і сегментація ринку. Диференціація послуг досягається тоді, коли фінансова установа надає достатні докази того, що має суттєві переваги серед конкурентів як за кількісними, так і за якісними ознаками надання послуг. Зазвичай для цього проводиться цілеспрямована і потужна рекламна кампанія, відповідне постійне обстеження клієнтури. Сегментація ринку під час впровадження нових послуг полягає у тому, що менеджмент фінансового посередника групує множинність своїх клієнтів за окремими характеристиками (вік, професія, доходи). Потім перекомпоновується пакет вже впроваджених послуг чи розробляються нові пропозиції для конкретних груп клієнтів. Слід зауважити, що і диференціація, і сегментація фінансових послуг можуть бути результативними тільки у короткостроковій перспективі, оскільки конкуренція завжди дається взнаки. Тому постійно необхідним є пошук перспективних ніш на ринку і розробка нових фінансових послуг.