Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
Учасники ринку фін послуг поділяються на:
постачальників і споживачів капіталу (держава, домогосподарства, юридичні не фінансові особи, фінансові посередники.)
інфраструктурні учасники (фінансові посередники, біржі і ТІС, депозитарно-клірингові установи, інші оціночні і аудиторські фірми)
-регулятивні органи (саморегулівні організації, державні органи, фінансові посередники)
Всі вони є інституц учасниками РФП і структурують спектр фін. послуг відповідно до потреб ек. контрагентів. Вони розглядаються як: 1) ініціатори фін. послуг; 2)центри обміну фін. послуг, де ринкові контрагенти (покупці, продавці) фін. послуг активів облаштовують свої потреби розміщенням надлишкового та залученням необхідного. Тобто учасники РФП можуть бути і споживачами послуг, тобто клієнтами інших аналог структур, і конкурентами між собою. Конкурентоспроможн. фін. установ визнач. ринковим позиціонуваням їх клієнтів і партнерів та якістю відносин між ними.
Бізнес середовище фін посередника складається з:
-група з безпосереднім інтересом (власники, клієнти);
-група з опосередк. інтересом (особи., які мають контрактні відносини);
-індеферентна група клієнтів (ті, що вибирають фін. установу);
-група клієнтів з протилежними інтересами (конкуренти).
Важливим для споживачів та конкурентів на ринку фінансових послуг є володіння інформацією, інформацією про минуле, поточною та інсайдерською інформацією. Конкурентоспром фінан установ визначається ринк позицією їх самих, клієнтів, партнерів та якістю відносин між ними.
Проблематику конкуренції на РФН слід розглядати в 3-х площинах:між банками; між банками та небан установами; між різними небан установами.
Зміцнення конкурентоспроможних позицій банків проявляється у створенні ними фін груп, банк консорціумів та корпорацій. У конкурентній боротьбі між банками та небанк посередниками застосовують цінові та нецінові методи. Проте бізнесові інтереси банків та небан установ збігаються, тому поряд із конкуренцією постає співпраця цих установ (на правах дочірнього підприємства чи спільної участі у капіталі). Конкуренція в більшій мірі спостерігається при наданні альтерн видів послуг і в одному сегменті ринку, тоді як між різними сегментами конкуренція виключається.
Стратегічні напрямки інтеграції бізнесу фін посередників з метою підвищення їх конкурентоспр: формування універсальних структур; інтенсифікація фін сервісу через управління взаємовідносин з клієнтами концентрація і перерозподіл капіталу шляхом реалізації корпоративних угод (злиття)
Поняття інформації грає ведучу роль в ефективності ринку фінансових послуг. Ефективний ринок – це ринок, ефективний в переробці інформації на теперішню мить. Учасники ринку вимагають надання повної й об'єктивної інформації щодо фінансових послуг. При цьому володіння необхідною кількістю інформації є важливим для потенційних споживачів, що дасть змогу їм визначити дохідні інструменти ринку фінансових послуг, щоб отримати найбільшу віддачу від інвестованих коштів, водночас дасть змогу уникнути проектів зі значним ступенем ризику. Фірми-конкуренти, використовуючи різноманітні маркетингові програми і диверсифікуючи асортимент наданих послуг, намагаються залучити фінансові ресурси. Проте інформаційна асиметрія в сучасних умовах є невід'ємним атрибутом взаємовідносин на ринку фінансових послуг. Ефективне функціонування ринків фінансових послуг передбачає зниження інформаційної асиметрії на основі розвитку спеціалізованих учасників ринків, таких як брокери, консультанти, бюро кредитних історій.
СПОСОБИ ПЕРЕМІЩЕННЯ ГРОШЕЙ ТА ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Переміщення цінних паперів та грошей може відбуватися трьома різними способами:
Пряме (безпосереднє) переміщення (трансферт).
Непряме переміщення через інвестиційні банки.
Непряме переміщення (трансфер) з використанням фінансового посередника.
Безпосереднє переміщення грошей та цінних паперів відбувається, коли компанія передає свої акції або облігації безпосередньо власникам грошових коштів без посередництва будь-яких фінансових інститутів.
При непрямому переміщенні цінних паперів та грошей через інвестиційні банки компанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження.
Банк бере на себе ризик, тому що може бути неспроможним перепродати їх тим, хто має заощадження, за ту суму, за яку цінні папери були придбані. Тому що нові цінні папери розміщені, і компанія одержує свій дохід від їх продажу, це є операцією на первинному ринку. Хоча цінні папери продаються два рази, реально цей процес є однією операцією на первинному ринку цінних паперів з інвестиційним банкіром у ролі брокера, який допомагає руху (трансферу) капіталу від тих, хто має заощадження до підприємств. Інвестиційний банкірський дім: об'єднання, яке гарантує розміщення цінних паперів і розподіляє нові цінні папери, що рекомендуються для інвестицій, а також сприяє фінансуванню компаній (підприємств).
Переміщення (трансфер) капіталу також може здійснюватись за допомогою «фінансового посередника».
Спочатку посередник купує грошові кошти у тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовує ці грошові кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії. Наприклад, той, хто має заощадження, може дати банку певну суму в доларах, одержуючи замість того від нього депозитний сертифікат, а потім банк зміг би позичити гроші якій-небудь малій компанії у вигляді позики під нерухомість. Отже, фінансові посередники засновують нові форми капіталу в даному випадку депозитні сертифікати, які й надійніші, й ліквідніші за заставні (іпотеки). Тому вони і є більш якісними цінними паперами, що зберігаються більшістю осіб із заощадженнями. Наявність фінансових посередників значно збільшує ефективність ринків короткотермінового і довготермінового позикового капіталу.
Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства). Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.