15. Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.

На сучасному етапі розвитку фінансових інститутів важливим є розробка і впровадження маркетингової стратегії, одним із напрямів якої є визначення характеристик споживачів і на основі цього проведення сегментації ринку. В економічній літературі єдиного визначення щодо поняття «сегментація ринку» не існує. Так за І.А. Бланком, сегментація фінансового ринку – це процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти, які розрізняються залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ньому; за Ходаківською В.П., сегментація фінансового ринку – це класифікація потенційних споживачів фінансових послуг згідно з їхніми вимогами до розвитку фінансового ринку.

Сегментація передбачає поділ ринку на зони в межах країни, регіону, району, області, міста, населеного пункту, характеризувати яких можна за розвитком фінансової бази, галузевими ознаками, інвестиційною привабливістю тощо.

Класифікація сегментів ринку фінансових послуг може бути проведена на різноманітному підґрунті :

а) на основі фінансових інструментів: Лізинговий ринок, Страховий ринок, Валютний ринок, Кредитний ринок, Ринок цінних паперів (пайових, боргових, похідних) б) за ступенем організованності ринку: Біржовий ринок, Позабіржовий ринок(Організований (ПФГС), Неорганізований(„вуличний”) в) за черговістю власника цінних паперів ( за виключенням іменних ):І-первісне розміщення ЦП (емісія), ІІ-вторинне розміщення ЦП (перепродаж), ІІІ-(перепродаж) і т.д. г) за часовим характером ринкових угод:

Касовий( спотовий ) ринок діє за принципом „гроші проти поставки”. Групою міжнародних експертів (так звана „група 31”) встановлена тривалість виконання угод на цьому ринку – 2-3 дні. Строковий: короткотерміновий (грошовий ) із строком укладення угод до 90 діб (в США – до 1 року, в Україні – до 6 місяців), інструменти: векселя, депозитні сертифікати, угоди про викуп; довготерміновий із строком угод понад 1 рік. Це ринок паперів пониженої ліквідності, із більшим діапазоном коливань курсів (і, відповідно, ризику). Основними інструментами є державні та корпоративні облігації.

Сегментний аналіз регіональних ринків фінансових послуг дає можливість виділити рівні територіальної організації окремих структурних підрозділів фінансового ринку України. Результати розрахунків показали, що на сьогодні українські регіональні ринки позичкового капіталу є дрібною часткою регіональної економіки та народного господарства в цілому. Згідно значення інтегрального показника розвиток ринку позичкового капіталу в Україні перебуває на рівні -0.21. На регіональних грошових ринках вище середнього по Україні рівня досягай наступні регіони: АР Крим (0.16), Харківська (0.17) та Чернігівська області (0.22). На ринку капіталів виділяється Дніпропетровська область (0.17), Одеська (0.15), Харківська (0.14). Фінансові посередники, які працюють на грошовому ринку та ринку капіталів (кредитному) м. Київ досягли найвищого рівня, про що свідчать значення інтегральних показників: 1.00 – на грошовому і 0,88 – на ринку капіталів. Найвища активність спостерігається у столичних комерційних банках (на них припадає 58.67% усіх активних і пасивних операцій), на Дніпропетровську область відповідно 24.57%. Величина наданих довгострокових кредитів банками України у 2011 році становить 426430 млн.грн, що на 6000 млн.грн. більше ніж у попередньому році. Величина наданих короткострокових кредитів у 2011 році становить 398890 млн.грн, що на 63931 млн.грн. більше ніж у попередньому році.

Брак досвіду управління ризиком та бажання збільшити доходи без здійснення основної операції – кредитування, привело більшість банків на ринок цінних паперів, але не корпоративних, а державних – ОВДП. Найбільш активними на ринку ОВДП є банки столиці (вони здійснюють 71.8% операцій на цьому ринку), Дніпропетровської області (14.6%). Відсутність коштів на рахунках клієнтів та неповернення виданих кредитів, низькі показники ліквідності, вкрай низький рівень капіталізації, підірвали банківську систему. Згідно розрахунків, ефективність роботи банк.с-ми України складає лише 19.06%, а прибутковість статутного капіталу – 36% (по 130 найбільших банках). Найкращі показники мають Донецька (прибутковість статутного капіталу – 75%), Запорізька (107%), Полтавська 71%, м. Київ (42%).

Проблеми на регіональних сегментах ринку цінних паперів: низька рентабельність приватизованих підприємств та дуже низька ліквідність їх акцій, що призводить до невисокої інвестиційної привабливості пакетів акцій, які виставляються на торги; відсутні чіткі гарантії відносно розміщення цінних паперів, тому основними покупцями пакетів акцій в даний час є: керівники підприємств; юридичні особи, пов'язані з діяльністю підприємства, а внутрішні стратегічні інвестори, емітенти та іноземні стратегічні інвестори представлені на ринку корпоративних цінних паперів дуже слабо; не створена доступна правова база для діяльності з цінними паперами комерційних банків та інститутів спільного інвестування; низька прозорість емітентів. Перспективи: забезпечення ефективного розвитку окремих регіонів із урахуванням раціонального використання різноманітних економічних можливостей. Розшир спектра фін послуг та фінан інститутів, які їх надають, має бути адекватним інвестиційній місткості ринку, а вдоскон форм і методів мобілізації фінансових ресурсів - відповідати завданням перспективного розвитку економіки.