3.Асортимент натуральної шкіри для виготовлення швейних виробів. Особливості її обробки в швейному виробництві.

Натуральну шкіру отримують шляхом вичинення шкур овець, кіз, свиней, телят, оленів, лосів.

Основною операцією вичинення шкіри є дублення, розрізняють:

*хромове (водним розчином солей хрому)

*алюмінієве (розчин солю алюмінію)

*тітанове (екстрактом кори дуба)

*жирове

*синтетичне.

Найбільш відомі види одягової шкіри:

Шеврет вироблена з овечої шкури, розтяжна не дуже щільна;

Опойок гладенька, мяка, еластична, хромового дублення отримана зі шкури молодого теляти.

Тонкий виросток подібна до опойка, але має крупніший візерунок мережівки, товстіша.

Велюр щільна шкіра хромового дублення, має короткий фарбований ворс.

Спилок щільна жорстка, ворсова шкіра, виготовлена з грубих шкур свиней та великої рогатої худоби.

Замша мяка еластична шкіра, розтяжна жирового дублення з блискучим низьким густим ворсом.

Білет №11

1.Особливості тканин, виготовлених на різних типах ткацьких верстатів

Існують автоматичні та механічні ткацькі верстати, човникові та безчовникові.

Безчовникові верстати відносяться до машин періодичної дії, вони мають значно більшу продуктивність, ніж човникові, працюють практично безшумно і поділяються на : пневматичні, гідравлічні, рапірні та пневморапірні. Прокладання ниток утоку виконується за допомогою струмку повітря, води, тонких металевих прутків – рапір.

Верстати з мікрочовниками – малогабаритними прокладчиками.

Жакардові машини для виробництва тканини з візерунками великих та складних рапортів.

Багаточовникові верстати для виробництва тканин з різними за кольором, товщиною та ступенем скручування утками.

Ворсові верстати для виробництва тканин з розрізним ворсом на поверхні.

Верстати безперервної дії забезпечують безперервність процесу формування тканини: операції утворення ткацького зіву, прокладання ниток утоку та їх прибивання до краю тканини, що виробляється, здійснюються одночасно.

2.Поняття про стандартизацію текстильних матеріалів.

Стандарти з визначення сортності тканин складаються з таких розділів:

I.Загальні положення.

В даному розділі стандарту вказано, які ґатунки встановлені на тканини даної групи, які показники використовуються для оцінки якості, на які групи поділені тканини залежно від їх призначення та які критерії встановлені для визначення сорту тканини.

II.Оцінка фізико-механічних показників.

В даному розділі викладений порядок проведення оцінки основних фізико-механічних властивостей тканини, перелік показників.

III.Оцінка дефектів зовнішнього виду.

В даному розділі викладений порядок оцінки дефектів та перелік дефектів, які не допускаються в сортних тканинах.

Стандарт з визначення сорту вовняних тканин містить додатковий розділ, в якому вкладений порядок оцінки міцності фарбування тканин.

3.Загальна характеристика виробу. Розробка вимог до матеріалів у відповідності з призначенням виробу.

В загальній характеристиці виробу вказуються особливості його конструкції та зовнішнього вигляду, силует, форма, ступень прилягання, пропозиції кольору,фактури, типу забарвлення матеріалу. Уточнюються технологічні особливості виробу, визначаються його властивості, дії води, світла, підвищення температур, хімічних реагентів.

Вимоги виробу встановлюються в залежності від його призначення та умов експлуатації.

Вимоги до матеріалів:

•Відповідність фактичних показників властивостей матеріалів нормативам відповідних стандартів.

•Конструктивно-технологічні вимоги до матеріалів, які визначаються властивостями швейного виробу, особливостями його конструкції та методами технологічної обробки.

•Гігієнічні вимоги до матеріалів.

•Вимоги зі зносостійкості.

•Естетичні вимоги.

•Раціональна вартість та економічна доцільність використання.

Білет №12