- •1.Якісні та кількісні характеристики волокон
- •Понять про волокнистий вміст матеріалів. Вплив властивостей волокон на матеріали, що з них виготовляються.
- •2. Поняття про щільність тканини. Способи визначення щільності тканини.
- •3. Види одягової фурнітури.
- •Нові види сировини в текстильній промисловості.
- •Особливості оздоблення тканини з хімічних волокон та ниток.
- •Поняття про трикотаж. Його відмінні ознаки. Параметри трикотажу.
- •1.Поняття про тканину. Особливості її виробництва.
- •2.Характеристика сучасних матеріалів для плащів та курток. Вимоги до них.
- •3.Види одягової фурнітури. Особливості підбору та застосування.
- •1. Методи визначення властивості пряжі та ниток
- •2. Поняття про щільність тканини. Способи визначення щільності тканини.
- •3.Асортимент натуральної шкіри для виготовлення швейних виробів. Особливості її обробки в швейному виробництві.
- •1.Особливості тканин, виготовлених на різних типах ткацьких верстатів
- •2.Поняття про стандартизацію текстильних матеріалів.
- •3.Загальна характеристика виробу. Розробка вимог до матеріалів у відповідності з призначенням виробу.
- •1.Класифікація трикотажних полотен.
- •2.Порядок прийому та сортування тканин на швейних підприємствах.
- •3.Основні етапи вибору матеріалів для пакету швейних виробів.
- •1.Мета та сутність процесу оздоблення тканин. Особливості оздоблення тканин різного волокнистого вмісту.
- •2.Дефекти пряжі та ниток, їх вплив на процеси виробництва текстильних матеріалів.
- •3.Асортимент прокладних матеріалів. Властивості. Вимоги.
- •1.Особливості оздоблення тканин з хімічних волокон та ниток
- •2.Вплив структури пряжі на структуру та зовнішній вигляд тканини
- •3.Основні вимоги до тканин для пальт і костюмів. Режими їх обробки в швейних виробах
- •1.Методи визначення волокнистого вмісту тканини.
- •2.Асортимент підкладкових матеріалів. Вимоги до них.
- •3.Вибір матеріалів для пакету швейних виробів і їх обґрунтування.
- •1. Методи визначення властивості пряжі та ниток
- •2.Особливості визначення тканини різного волокнистого вмісту.
- •1.Поняття про структуру тканини і показники, що її визначають.
- •2.Характеристика сучасних матеріалів для плащів та курток. Вимоги до них.
- •3.Асортимент матеріалів для оздоблення швейних виробів. Вимоги до них. Застосування.
- •1.Види текстильних матеріалів, що використовуються для виготовлення одягу.
- •2.Якісні та кількісні характеристики волокон. Методи їх визначення.
- •3. Способи визначення щільності тканини.
- •1.Методи визначення механічних властивостей тканини.
- •2.Структура лицьової та виворітної сторін тканини
- •3.Особливолсті обробки трикотажних полотен в швейних виробах.
- •1.Поняття про асортимент матеріалів для швейного виробництва. Класифікація асортименту.
- •2.Методи визначення волокнистого вмісту тканини.
- •3.Вибір матеріалів для пакету швейних виробів і їх обґрунтування.
3.Особливолсті обробки трикотажних полотен в швейних виробах.
Під час моделювання, конструювання й пошиття одягу беруть до уваги основні властивості трикотажних полотен – розтяжність, розпускальність, закручення країв тощо. З’єднують деталі одягу міцними еластичними швами, які повинні запобігати розпусканню крайніх петель. З’єднувальні петельні стібки виконуються еластичними нитками на спец машинах, зшивально-обметувальним швом з’єднують і обметують основні деталі виробу – бокові та плечові шви, рукави, пришивають манжети. З метою запобігання виникнення рубців використовують шов у роз прасування і в запрасування. Розпошивним швом з’єднують різні деталі, закріплюють зшивально – обметувальним швом, який з лицьового боку виглядає як дві паралельні строчки. Тамбурним швом пришивають бретелі, підбори, тасьму (на лиці – строчка, виворіт – нагадує ланцюжок).
Білет № 20
1.Поняття про асортимент матеріалів для швейного виробництва. Класифікація асортименту.
Асортимент матеріалів – це перелік видів і різновидів тканин за певними ознаками (способом виробництва, волокнистим складом, призначенням, обробкою тощо). Асортимент тканини постійно розширюється і поповнюється. Частина тканин, що користується великим попитом у населення, виробляється без змін десятки чи сотні років, такі тканини наз., класичними або типовими (ситець, сатин, батист). Термінологія для позначення сучасного асортименту тканин найрізноманітніша. Тканини класичного асортименту мають традиційні назви, які відображають прямі (виробничі, сировинні), або не прямі (географічні, фамільні) ознаки цих тканин. Назви, які дають новим тканинам, характеризують їх загальне чи вузьке призначення (пальтова, плащова, тп.), в інших випадках – особливості виробництва (тканина жакардова, тп.). класифікація починається з поділу асортименту на групи та підгрупи за будь-якою важливою ознакою. Є – прейскурантна (їх асортимент поділ., на класи, групи і підгрупи, деякі підгрупи на види, беруть до уваги вид тканини, призначення, переплетення, вид пряжі, тощо), стандартна (беруть до уваги вид використаної сировини), торгова (ознаки більш деталізовані, що насамперед цікавлять споживачів, типу популярність на ринку, волокнистий вміст, тощо), загальнодержавна (продукція текстильної промисловості поділ., на класи, підкласи, групи, підгрупи, види та різновиди за будовою, обробкою блабла), навчальна (покладені такі ознаки – призначення (білизняні, бузкові, пальтові, плащові тощо), волокнистий склад (однорідні та неоднорідні), вид переплетення (прості, дрібно візерунчасті, так далі), спосіб обробки (вибілені, сурові, тп), галузеву ознаку – бавовняні, вовняні, лляні, шовкові тканини.
2.Методи визначення волокнистого вмісту тканини.
Волокнистий склад тканини визначають лабораторним та органолептичним шляхом. На практиці швейного виробництва найчастіше використовують органолептичний метод. При визначенні волокнистого складу тканини цим методом звертають увагу на колір, блиск, мякість, жорсткість, товщину, щільність, пружність, вид ниток основи та піткання, обривність ниток, характер горіння. Пружність перевіряють так: зминають у руці клаптик тканини, тримають 30 секунд, відпускають і розправляють рукою. За характером утворених складок можна визначити склад тканини. Бавовняні в суровому вигляді – жовтуватого кольору, лляні – сірі або із зеленуватим відтінком, мають більший блиск, на дотик прохолодніші. Внаслідок зминання ці тканини мають залишкову деформацію. Горять яскраво-жовти полум’ям, утворюючи сірий попіл, з запахом паперу. З натур., шовку мають незначний блиск, тонкі, мякі, іноді прозорі, порівняно менше зминається. Чисто вовняні – після зминання залишаються малі склади, які убираються рукою, мякі, швидко вбирають вологу, добре спресовується, розпрасовується. Вміст домішок у вовняній тканині можна визначити за характером горіння. Чисто вовняна тканина горить малим мерехтливим полум’ям, пахне паленим пірям та утворюючи нагар, легко розтирається між пальцями. З рослинними домішками – згоряє вся нитка, залишаючи попіл сірого кольору. Вовняна пряжа з вмістом нітрону та лавсану при горінні утворює кульку, виділяючи чорний дим з кіптявою. З вмістом капрону горить, як чисто вовняна, утворюючи темну тверду кульку, яка не руйнується. При лабораторному методі – користуються мікроскопами, хімічними реактивами. Цим способом можна отримати більш точні результати, ніж органолептичним.