3.Вибір матеріалів для пакету швейних виробів і їх обґрунтування.

Всі матеріали в залежності від того яку роль вони відграють в процесі виготовлення виробу поділяються на групи: основні матеріали(матеріали з яких безпосередньо пошивається виріб і вони складають основу виробу);підкладкові(гладенька та повзка поверхня і застосовують для покращення експлуатаційних властивостей одягу,підбирають відповідно до основго матеріалу);дуюблювальний(використовують для надання виробу або окремим його деталям стійкості форми, підбираються в залежності від структури та товщини матеріалу) ; утеплювальні(використовують для підвищення теплозахисних властивостей одягу);одягова фурнітура(матеріали які призначені для застібування одягу);оздоблювальні(прикрашання одягу);матеріали для з’єднування деталей виробу в процесі його виготовлення(швейні нитки, клей).

Білет №16

1. Методи визначення властивості пряжі та ниток

Волокнистий склад тканини визначають органолептичним і лабораторним способами. На практиці в швейному виробництві найчастіше використовують органолептичний метод, при якому волокнистий склад тканини визначають за допомогою органів чуття. Користуючись цим методом звертають увагу на колір, блиск, мякість,жорсткість, товщину, щільність, пружність, вид нитки основи й піткання, характер горіння тканини.

Під час визначення волокнистого складу лабораторним способом користуються мікроскопами, хімічними реактивами. Лабораторний спосіб дає змогу отримувати більш точні результати, ніж органолептичний, але на практиці волокнистий склад тканини здебільшого визначають органолептичним способом, бо він доступніший.

2.Особливості визначення тканини різного волокнистого вмісту.

3.Класифікація трикотажних полотен. Можливості їх застосування

Трикотажні полотна поділяють на білизняні трикотажні та полотна для виготовлення верхніх виробів. Білизняні виготовляють з різної сировини (бавовняної, бавовняно-сиблонової, бавовняно-полілозної, бавовняно-лавсанової, віскозної пряжі, а також штучних та синтетичних ниток).

Полотна для верхнього одягу різноманітні за призначенням, волокнистим вмістом, щільністю. Найбільш масивними є полотна призначені для виготовлення пальт та костюмів, вони виготовляються подвійним формостійким переплетенням. Полотна для суконь, сорочок, блуз, а також дитячих виробів виготовляються одинарним та подвійним переплетеннями всіх класів.

Білет № 17

1.Поняття про структуру тканини і показники, що її визначають.

Під будовою тканин розуміється взаємне розташування ниток основи качка і зв'язок цих ниток між собою. Будова тканини залежить від багатьох факторів, основними з яких є наступні: вид використаної сировини, товщина, щільність тканини по основі і качку і співвідношення щільностей, вид переплетень ниток, натяг ниток в процесі ткацтва і співвідношення натягів, технологічні параметри заправки і процесу вироблення тканини на верстаті, що впливають на натяг основних і уточнив ниток.

За волокнистого складу тканини можу бути однорідними і неоднорідними. Однорідні тканини складаються з якого-небудь одного виду волокна (нитки), і властивостями - цього волокна. Неоднорідні тканини складаються з двох, трьох або більше видів волокон (ниток). Їх називають відповідно дво-, трьох-і багатокомпонентними. Властивості таких тканин залежать у першу чергу від видів та співвідношення часток вводяться волокон (ниток). Структура використовуваних ниток визначає особливості будови тканин. Безпосередній вплив надають величина, напрямок, характер сукання ниток, наявність фасонних ефектів і ін За структурою використовуваних ниток тканини також діляться на однорідні (з ниток різних структур).

Велике значення має Деформованість ниток в поздовжньому і поперечному напрямках. Сильно деформуються в поздовжньому напрямку нитки при виробленні тканин стають тоншими, вони можуть втратити об'ємність, пухнастість. Виробництво тканин з таких ниток вимагає дотримання особливих умов, зокрема мінімальних натягів. Тканини з ниток, неоднаково деформуються в поперечному напрямку, мають різну будову. Якщо нитки деформуються (сплющуються) значно, тканини виходять гладкими, плоскими, застілістимі. Відповідно змінюються і їх властивості. Співвідношення діаметрів ниток впливає на ступінь взаімоізгібов основи і качка: тонкі нитки згинаються більше, товсті - менше. Такі тканини мають рубчик (потовщення) вздовж балок товстих ниток.

Щільність тканин (фактична) по основі і качку характеризується числом ниток на одиницю довжини - 100 мм. Чим вище щільність, тим більше маса 1 м, вище заповненість тканини, нижче проникність, краще механічні властивості. Великий вплив на будову і властивості тканин надає співвідношення щільностей нитки основи і качка. Чим більша щільність по одній з систем ниток в порівнянні з щільністю по іншій системі, тим більше ці нитки згинаються і виступають на поверхню, тим вище анізотропної (рівномірність властивості у всіх напрямках) тканини.

Поверхня заповнення характеризує частку площі тканини (у%), закриту нитками основи і качку. Ця частка залежить від щільності по основі і качку і діаметрів ниток. Поверхневе заповнення дає уявлення про загальну заповнювання тканини волокнистим матеріалом і може змінитися від 60 до 100%. / 7 /

Переплетення ниток є найважливішим чинником будови тканин, мав вплив на всі їхні властивості і перш за все на естетичні, зокрема на фактуру (загальний характер структури поверхні). Переплетення - найбільш мобільний засіб зміни і різноманітності фактури і в цілому зовнішнього вигляду тканин. Чим простіше переплетення, тим менше повторюваний ділянка - раппорт. Для отримання тканин з ткацьким малюнком необхідно застосувати переплетення з великим раппорт.

Чим більше довжина переплетення, тим менше взаємодії між основою і утком, тим більше гладку поверхню і рихлу структуру має тканина, що відбивається на її механічні властивості.

Для характеристики переплетення крім довжини перекриття має значення співвідношення цих довжин по основі і качку, а також число перекриттів у рапорті.