5. Ефективне управління грошовими засобами

Управління припливом і відтоком грошей полягає в синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, тимчасовому інвестуванні коштів в легкореалізуючі цінні папери, контроль за витратами.

Фінансовий менеджер підприємства відповідає за ефективність організації процесу управління грошовими коштами, але основна частина робіт повинна виконуватися спільно з банком, роль якого в цій організації дуже велика.

Ефективне управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає в тому, щоб забезпечувати грошовими засобами виконання поточних операцій, підтримувати необхідний резерв коштів для здійснення непередбачених платежів (міра обережності) і мати кошти в ліквідній формі, щоб не упустити можливості заробити додатковий прибуток, учас-

вуя в незапланованих вигідних фінансових операціях (наприклад, в спекулятивних операціях на фінансовому ринку). Гроші на поточному рахунку практично не приносять доходу, з їх збільшенням зростають втрати доходів від інвестицій, але одночасно підвищується ліквідність. Тому втрати доходів від більш вигідних вкладень розглядаються як плата за підвищення ліквідності. Завдання фінансового менеджера - підтримувати на рахунку оптимальний залишок грошових коштів, що забезпечує достатньо рівень ліквідності і не дуже підвищує її ціну.

У теорії фінансового менеджменту запропоновано розглядати зберігання грошових коштів на поточному рахунку як зберігання одного з видів запасів і застосовувати моделі, розроблені в теорії управління запасами, для оптимізації залишків грошових коштів. Прикладом такого підходу є модель В. Баумоля, який першим виявив подібність між товарно-матеріальними та грошовими запасам і в 1952 р. запропонував використовувати модель розрахунку найбільш економного обсягу замовлень товарно-матеріальних запасів ЕОЗ [См. формулу (6.10)] для управління запасом грошових коштів. У модель Баумоля закладено, що фірма при появі надлишку грошей на рахунку понад розрахованої суми оптимального запасу використовує його для покупки короткострокових цінних паперів з метою отримання доходу, а при зниженні запасу грошей продає частину цих бумаг, підвищуючи запас грошей до оптимального рівня. На закордонних фінансових ринках є досить широкий вибір короткострокових (легкореалізованих) цінних паперів, щоб фірма могла швидко (протягом декількох годин) конвертувати в них надлишки грошових коштів, а потім так само швидко заповнити нехватка грошей, здійснивши зворотну процедуру (табл. 6.3). Завдяки цього фінансові менеджери можуть мінімізувати необхідний резерв грошових коштів. Вітчизняні підприємства поки позбавлені такою можливості і частіше стикаються не з проблемою підтримки оптимального запасу грошових коштів на рахунку, а з проблемою постійного відсутність грошей для оплати прострочених рахунків.

Модель Баумоля придатна для стабільних передбачуваних грошових витрат і надходжень, вона не враховує сезонних або випадкових коливань, тобто в ній спрощена реальна ситуація. Пізніше були розроблені інші моделі, що враховують щоденну мінливість грошових потоків (наприклад, модель Міллера-Орра, 1966). Тим не менш, все формалізовані моделі мають певні обмеження, тому в практиці управління грошовими засобами їх використовують як допоміжні для встановлення оптимального обсягу грошових коштів.