Тема 6. Управління оборотними засобами підприємства

1.Визначення постійної і сезонної потреби в оборотних засобах До основних завдань фінансового управління оборотним капіталом відносяться забезпечення фінансовими ресурсами поточної діяльності підприємства; своєчасне здійснення поточних розрахунок; підтримування високої ліквідності підприємства; підвищення ефективності використання оборотних коштів. Для вирішення цих завдань фінансовий менеджер повинен обрати раціональну політику фінансування оборотних коштів і контролювати її здійснення в практичній діяльності підприємства. Перш за все необхідно розрахувати постійну потребу підприємства в оборотних коштах для забезпечення його безперебійного функціонування. Постійна потреба в оборотних засобах залежить від багатьох факторів: розмірів підприємства, темпов підвищення обсягу виробництва, галузевої специфіки виробничо-господарської діяльності, матеріаломісткості виробництва, норми доданої вартості, тривалості виробничого циклу. Постійна потреба в основних засобах складається з двох частин: мінімально необхідного розміру коштів у всіх видах запасів - складських виробничих запасах, незавершеному виробництві, запасах готової продукції і товарів для продажу; середнього розміру коштів, що постійно знаходяться в розрахунках з дебіторами, якщо підприємство продає продукцію (товари, роботи, послуги) з відстрочкою платежу.

У фінансовому менеджменті для визначення мінімально необхідного для безперебійної виробничої діяльності розміру коштів у запасах використовують різні методи. Розглянемо основні з них.

1. Метод прямого рахунку. Заснований на розрахунку норми запасів (у днях) за всіма їх видами. Так, за складськими виробничим запасам норма складається з часу перебування коштів в транспортному, підготовчому, поточному і страховому запасах:

• транспортний запас - час знаходження матеріалів в дорозі; • підготовчий, або технологічний, запас - час на прийом, розвантаження, сортування, складування і підготовку до виробництва; • поточний запас - час знаходження на складі у вигляді поточного запасу;

• страховий запас - час знаходження на складі у вигляді гарантійного запасу.

Мінімально необхідний розмір оборотних коштів у виробничих запасах розраховують, множачи одноденний витрата сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів за плановою кошторисом затрат на виробництво на норму оборотних коштів у днях. Тривалість перебування засобів у незавершеному виробництві (норма запасу в днях) залежить від тривалості технологічного циклу і коефіцієнта наростання витрат. Технологічний цикл - це час від початку технологічних операцій до здачі готової продукції на склад. Для підприємств, що випускають кілька видів продукції, визначають середньозважену продовження виробничого циклу в цілому по підприємству.

Коефіцієнт наростання витрат (Кн.з) характеризує рівень готовності продукції у складі незавершеного виробництва. Розраховують цей коефіцієнт як відношення собівартості незавершенного виробництва до планової собівартості виробу. В залежності мости від характеру наростання витрат використовують різні формули для розрахунку цього коефіцієнта. При відносно рівномірному наростанні витрат у собівартості коефіцієнт наростання витрат визначають за формулою

де Е - сума одноразових витрат на виріб на початку виробничого процесу; 0,5 - поправочний коефіцієнт; Зп - сума всіх подальших витрат на виріб. До одноразових затрат належить витрата сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів. Решта витрат, що включаються в собівартість (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, електроенергія, допоміжні матеріали і т. д.), наростають поетапно протягом усього циклу. При нерівномірному наростанні витрат

де Зі - витрати на і-й період часу наростаючим підсумком (i = 1, 2, ..., n); C - планова собівартість виробу; Т - тривалість технологічного циклу виробу, днів. Норму оборотних коштів у незавершеному виробництві (Нн.п) в днями визначають так:

Мінімально необхідний розмір оборотних коштів у незавершеному виробництві визначають, множачи одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю на норму оборотних

коштів у днях [см. (6.3)].

Тривалість перебування коштів у запасах готової продукції (норма запасів у днях) залежить від часу виконання необхідних складських операцій: добірки за асортиментом, накопи-

ня виробів до розмірів партії, що відвантажується, пакування виробів, оформлення відвантажувальних документів.

Мінімально необхідний розмір оборотних коштів у запасах готової продукції розраховують, множачи одноденний обсяг випуску продукції за виробничою собівартістю на норму оборотних коштів у днях. Щоб отримати мінімально необхідний розмір оборотних засобів по всіх запасах, потрібно скласти величини, отримані по окремих елементах - виробничі запаси, незавершеному виробництву і готової продукції. Можна використовувати інший прийом: скласти норми оборотних коштів у днях, розраховані за окремими елементами, і отриману

суму помножити на одноденні витрати за кошторисом витрат на виробництво.

Для державних підприємств розрахунок мінімально необхідного розміру оборотних коштів обов'язковий: ця процедура називається нормуванням оборотних коштів, а розрахована величина - нормативом власних оборотних коштів, який стверджує вищестоящий орган управління.

На недержавних підприємствах такий розрахунок виконує фінансових менеджер для обгрунтування розміру власного оборотного капіталу, контролю за ліквідністю, підтримання оптимального розміру коштів у запасах.

Метод прямого рахунку дозволяє найбільш точно визначити тривалість виробничого циклу, тобто час, протягом якого оборотні кошти перебувають у всіх видах запасів. Але з-за трудомісткості розрахунків цей метод доцільно застосовувати при стабільних умовах виробничо-господарської діяльності,коли розраховані норми запасів можна використовувати протягом декількох років. При зміні номенклатури продукції, постачальників, споживачів, технології та організації виробництва норми треба переглядати.

2. Розрахунково-аналітичний метод дозволяє уникнути трудомістких розрахунків, але в разі його застосування на планований період переносяться ті ж умови використання оборотних коштів, що і в попередньому періоді.

Норму оборотних коштів (Но.с) визначають так:

де З-факт - cреднее (за попередні 3-5 років) фактичні запаси засобів; Зн - сума зайвих і непотрібних запасів; В-факт – середня виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за той же період.

Потреба в оборотних коштах у запасах в планованому періоді (ОСпл) визначають за формулою

де Впл - планована виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), ден. од.

3. Спрощений метод. При використанні цього методу потреба в оборотних коштах у запасах в планованому періоді (ОСпл) визначають так:

де ОСфакт - фактичні середньорічні залишки оборотних коштів в запасах в звітному році; Тв - темп збільшення виручки в плановому році порівняно із звітним.

Уточнити розрахунки, виконані розрахунково-аналітичним або спрощеним методом, можна, помноживши розрахункову потребу в оборотних коштах на коефіцієнт прискорення (або сповільнення) оборотності оборотних коштів у планованому році (k):

де Тпл, Тотч - тривалість одного обороту коштів у запасах відповідно планована і в звітному році.

4. Метод розрахунку операційного циклу. Операційний цикл – це час, протягом якого кошти перебувають у запасах і розрахунках з дебіторами. Він складається з виробничого циклу і середнього період погашення дебіторської заборгованості, тобто це час (у днях)

від придбання виробничих запасів до оплати продукції (товарів, робіт, послуг) споживачами.

Виробничий цикл - це середній період перебування оборотних засобів у всіх видах запасів, тобто час (у днях) від отримання сировини, матеріалів та інших виробничих запасів до відпустки готової продукції (товарів, робіт, послуг) споживачу.

Середню тривалість операційного циклу (До.ц) визнають за формулою

де До.з, Дд.з - середня тривалість одного обороту відповідно коштів у запасах і дебіторської заборгованості (середній період погашення).

Постійну середню потребу в оборотних коштах (ОС) можна розрахувати, помноживши середню тривалість операцийного циклу (До.ц) на середні щоденні грошові витрати підприємства (Рд) за розрахунковий період:

В управлінні оборотним капіталом використовують також розрахунок фінансового циклу, який менше операційного на тривалість середнього періоду погашення кредиторської заборгованості.

Фінансовий цикл - це операційний цикл мінус середній період погашення кредиторської заборгованості, тобто час (у днях) від оплати рахунків за отримані сировину, матеріали та інші виробничі закупівлі до отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги). Протягом фінансового циклу грошові кошти здійснюють один оборот, іншими словами, це середній період (у днях) оборотності грошових коштів. Ум-

ножів фінансовий цикл на середні щоденні грошові витрати підприємства, отримаємо середню суму грошей, яка постійно находиться в обороті. Фінансові менеджери з допомогою різних можливостей зменшення операційного та фінансового циклів забезпечують збільшення ефективності використання оборотних коштів.

Потреба підприємства в обігових коштах протягом року змінюється, відхиляючись від постійної величини.

Змінна (сезонна) потреба в оборотних коштах, яка виникає періодично, може бути пов'язана з нерівномірністю у виробництві та реалізації готової продукції, необхідністю придбання додаткових сезонних запасів в окремі періоди, витратами на ремонт обладнання в міжсезоння, другими разовими додатковими витратами.

На підприємствах з рівномірним циклом виробництва та реалізації продукції наведені зміни незначні, що спростовує планування і управління оборотними капіталом. Так як змінна потреба незначно відхиляється від середньорічний потреби в оборотних коштах, особливих прийомів управління оборотним капіталом не потрібно.

Для підприємств із сезонним характером виробництва змінна потреба в оборотних коштах протягом року різко відхиляються від середнього значення, діапазон коливань від мінімального до максимального значень залежить від специфіки сезонної діяльності. Для управління оборотним капіталом в таких умовах не можна використовувати розрахунки середніх показників (наприклад, середній період погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, середньорічні витрати підприємства, середню тривалість операційного та фінансового циклів). Можна поділити рік на періоди, протягом яких умови діяльності підприємства відносно стійкі (наприклад, для підприємства, переробного сільськогосподарську сировину, рік може бути розділений на сезон випуску продукції і міжсезонний період простою) і використовувати зазначені розрахунки для планування в межах цих періодів. Крім того, для сезонних виробництв необхідно планувати попотреба в оборотних коштах і джерела її фінансування помісячно. Для цього використовують План грошових надходжень і витрат підприємства на рік з розбивкою по місяцях (див. табл. 4.4).