
- •1.Поняття господарського права як галузі права.
- •2.Поняття, ознаки та учасники господарських правовідносин.
- •3.Методи господарсько-правового регулювання.
- •4.Система господарського права як навчальна дисципліна.
- •5.Види та класифікація господарські правовідносини:
- •6. Правове регулювання комерційної та некомерційної діяльності
- •7.Принципи господарського права
- •9.Утворення та припинення суб’єкта господарювання.
- •2.До управлінських належать, зокрема, права:
- •3.Майнові права суб'єктів поділяються на загальні та спеціальні.
- •11.Форми та методи державного керівництва економікою
- •14. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання
- •15.Фізичні особи,як суб’єкти господарювання
- •23. Поняття ліцензії та види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
- •24.Порядок отримання ліцензії суб’єктом господарювання
- •25. Підстави та порядок переоформлення та анулювання ліцензії.
- •26. Види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню.
- •27. Поняття та порядок придбання торгового патенту.
- •28. Порядок та строки сплати торгового патенту.
- •29. Вибирати з 28
- •30. Пільговий торговий патент.
- •31. Поняття стандартизації, сертифікації та управління якістю продукції.
- •32. Категорії стандартів.
- •34. Захист прав споживачів
- •35. Поняття, види, організаційно-правові форми та категорії підприємств.
- •Види та організаційні форми підприємств встановлює Ст.63 гк.
- •36. Установчі документи підприємства.
- •37.Поняття, ознаки та види об’єднання підприємства
- •38. Види об’єднань підприємств їх організаційно-правові форми
- •39. Органи управління об’єднань підприємств
- •40. Асоційовані підприємства та холдингові компанії.
- •41. Казенні підприємства.
- •42. Види об’єднань підприємств їх організаційно-правові форми
- •43. Державні та комунальні унітарні підприємства
- •44. Види підприємств колективної форми власності
- •45.Вихід учасника з їх об’єднань
- •46. Припинення об'єднання підприємств
- •50.Установчі документи товариства
32. Категорії стандартів.
Ст. 4. Декрет КМУ « Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93р.
Нормативні документи із стандартизації поділяються на:
державні стандарти України;
галузеві стандарти;
стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;
технічні умови;
стандарти підприємств.
Державні стандарти України розробляються на:
1)організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме: організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;
2)вироби загальномашинобудівного застосування
3)складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема);
4)продукцію міжгалузевого призначення;
5)продукцію для населення та народного господарства;
6)методи випробувань.
Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.
До обов'язкових належать:
вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і вимоги до методів випробувань цих показників; щодо техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань; положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню
якщо: це передбачено чинними актами законодавства;ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції; виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.
Державні стандарти України затверджуються центр овв з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним овв з будівництва та архітектури.
Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному овв з питань технічного регулювання і публікуються укр. мовою з автентичним текстом російською мовою.
Ст. 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок
Розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
Обов'язкові вимоги - підлягають безумовному виконанню ПУО, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної згоди користувачів.
Ст.7. Технічні умови і стандарти підприємств - містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.
Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального овв з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними..
Ст. 8. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів
Відповідальність за відповідність нормативних документів вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які провели експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.
33. Контроль і нагляд за якістю продукції.
В Україні створена державна система стандартизації сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу по забезпеченню її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети по стандартизації. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти.
Основними функціями держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є: визначення принципів, структури і правил системи сертифікації; затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації; акредитація органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів; встановлення правил визнання сертифікатів інших країн; інформаційне забезпечення споживачів.
Держ. нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації.
Органи державного нагляду виконують багатоспрямовані функції, а саме: здійснюють перевірку додержання стандартів (норм і правил), узагальнюють її результати та інформують про це відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів до припинення порушень стандартів (норм і правил), вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції та ефективності своєї діяльності.
Держ. нагляд проводиться за планами його органів або за зверненнями громадян у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи шляхом проведення вибіркового (суспільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів.
Об’єктами держ. нагляду є: продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і продукти харчування – на відповідність стандартам, нормам і правилам; експортна та імпортна продукція; атестовані виробництва.
Господарюючі суб’єкти за порушення вимог стандартів (норм, правил) несуть матеріальну відповідальність у вигляді відчутних штрафів.
Внутрішньовиробничий технічний контроль
На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК).
Головне завдання технологічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв’язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об’єктів і методів контролю якості.
Об’єктами к-лю - усі компоненти виробничої системи та її взаємопов’язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція).
Необхідність контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці.
Саме вхідний контроль ресурсів має попереджувати і не допускати витрат непродуктивного характеру. Об’єктами контролю на вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) мають бути: якість початкових основних і допоміжних матеріалів, заготовок, , за допомогою котрих виготовляється продукція та визначається рівень її якості;технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес; відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи.
Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення.
Об’єктами контролю тут є повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів.