20. Передумови та поняття правозастосування

Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.

ПЕРЕДУМОВИ НЕОБХІДНОСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

- відсутність достатніх підстав для здійснення суб'єктивного права (напр., здійснення права на пенсійне забезпечення починається після прийняття розпорядження про призначення пенсії);

- потреба у визнанні певних обставин юридично значущими (напр., визнання громадянина за рішенням суду безвісно відсутнім);

- наявність перешкод у здійсненні суб'єктивного права (напр., рішенням суду присуджено звільнити незаконно займане приміщення);

- виникнення спору між суб'єктами щодо прав і обов'язків (напр., рішення про спадкування особистих речей спадкодавця);

- невиконання обов'язків у добровільному порядку (напр., рішенням суду сторона, яка не виконала договір постачання, зобов'язується поставити продукцію, якої не вистачає);

■ неналежне користування правом чи неналежне виконання обов'язку (напр., рішенням суду встановлюється розмір участі кожного з неповнолітніх дітей щодо утримання своїх непрацездатних батьків);

- необхідність прийняття правозастосовного акта про нагородження, інший вид заохочення (напр., наказ директора про виплату премії працівнику);

- потреба у встановленні міри юридичної відповідальності (напр., вирок суду про застосування певного виду покарання до злочинця, розпорядження про оголошення догани працівнику);

- потреба у здійсненні контролю щодо правомірності прийняття актів, близьких до правозастосовних (напр.: а) державна реєстрація змін до статуту підприємства, б) оформлення акта про прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію, в) заміна свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, г) видача дубліката ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, ґ) посвідчення нотаріусом факту, що громадянин є живим)

21. Нормативно-правова конкуренція та способи її попередження і подолання

Нормативно-правова конкуренція - одночасна дія декількох нормативно-правових приписів, що регулюють однорідні суспільні відносини.

ЗАСОБИ ЗАПОБІГАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИМ КОНКУРЕНЦІЯМ

облік нормативно-правових приписів у межах системи джерел права в цілому;

врахування існуючих нормативно-правових приписів при створенні нових;

вчасне скасування джерел права, що є потенційними дублікатами; оперативне внесення змін до чинних джерел права; виявлення потенційно можливих видів конкуренції та визначення способів їх подолання;

уніфікація нормативно-правових приписів, що регулюють однорідні суспільні відносини

Типові конкуренції між приписами актів різної юридичної сили та типові способи їх вирішення:

а) між приписами конституції й інших нормативно-правових актів - перевагу мають приписи конституції як основного закону вищої юридичної сили, прямої дії, застосовуваної на всій території держави;

б) між приписами законів і підзаконних актів - перевагу мають приписи законів як нормативно-правових актів, що наділені верховенством і вищою юридичною силою;

в) між приписами нормативно-правових актів федерації і суб'єктів федерації; між приписами актів унітарної держави і її автономних утворень - перевагу мають приписи загальнодержавних актів;

г) між приписами нормативно-правових актів і міжнародних договорів, ратифікованих парламентом,- перевагу мають приписи міжнародних договорів.