53. Сутність і завдання глобальної логістики

Глобальна логістика – стратегія і тактика створення макрологістичних систем, що пов'язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на основі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні.

Світовий ринок диктує особливості глобальної логістики:

1) функціональний цикл глобальної логістики за рахунок більш далекої відстані, через більшу кількість посередників і необхідність використовувати повільний морський транспорт;

2) самі логістичні операції на світовому ринку складніші через більшу кількість запасів, документації, складських потужностей тощо;

3) підвищуються вимоги до інформаційних систем, оскільки зростає потреба у протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов;

4) неможливо обійтися без глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів, створення яких теж становить непросту задачу.

Щодо міжнародних союзів і організацій: їх можна поділити за напрямами діяльності на дві групи:

1) Міжнародні організації, що мають опосередкований вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:

а) організації, призначені для рішення комплексних політичних, економічних, соціальних і екологічних проблем (організації системи ООН, ОЕСР, Рада Європи й ін.);

б) організації, які регулюють світові фінансові ринки і міжнародні валютно-фінансові відносини (МВФ, група Світового банку та ін.);

в) організації, що регулюють товарні ринки і міжнародні торговельні відносини (СОТ, ОПЕК та ін.);

2) Міжнародні організації, що мають безпосередній вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:

а) Європейська асоціація логістики, що зареєстрована у 1984 р. у Берні (Швейцарія) і нараховує більше 20 країн;

б) регіональні міжнародні організації:

– НАФТА – це Південно-американська зона вільної торгівлі, що була створена в 1994 р. і об'єднала три країни – СІЛА, Мексику і Канаду;

– СНД – це Союз незалежних держав;

– ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі, що функціонує на Євроазіатському просторі;

– АТЕС – Організація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва;

– торговий пакт "Меркосур", що укладений Аргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм з метою утворення митного союзу та "зони вільної торгівлі";

– АСЕАН – Асоціація країн Південно-Східної Азії;

– ЄС – найбільший торговий блок у світі, що носить назву Європейський Союз і був створений у 1991 р.

Процес подальшої глобалізації логістики потребує:

1) зниження логістичних витрат та покращення логістичного сервісу;

2) появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;3) подальшого розвитку міжнародної торгівлі;

4) розвитку міжнародних транспортних перевезень;

5) упровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.

54.Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем.

Однією з основних тенденцій розвитку макрологістичних систем у світі є глобалізація. Ця тенденція полягає:

– у подальшому розвитку й створенні міждержавних і транснаціональних макрологістичних систем для вільного переміщення через національні кордони товарів, капіталу й інформації. Метою створення глобальних макрологістичних систем є зниження логістичних витрат, поліпшення сервісного обслуговування та інформаційного забезпечення, створення інтегрованої мережі регіональних розподільних логістичних центрів та формування транспортної та телекомунікаційної інфраструктур світового ринку;

-розвитку менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональнихкорпорацій. Такий розвиток пов'язаний з раціональним розміщенням виробничих підрозділів у країнах із дешевою сировиною й робочою силою, оптимізацією структури й розміщення складського господарства, оптимізацією товаропотоків та зниженням логістичних витрат.

Велике значення для розвитку глобальної логістики мають міжнародні канальні посередники, до яких відносять:

– міжнародні експедитори;

– транспортні компанії;

– компанії з управління експортними операціями;

– зовнішньоторговельні компанії й представництва;

– брокерські й агентські фірми;

– компанії з упакування товарів в експортно-імпортних операціях;

– порти й інші посередники.

Важливе місце в структурі глобальних логістичних систем займають зони вільної торгівлі (вільні економічні зони).Вільні економічні зони відіграють роль каталізаторів розвитку глобальної логістики.

Одним із факторів розвитку глобалізації логістичних процесів є регіоналізація, що виявляється як на рівні однієї країни, так і в міжнародному масштабі. На розвиток макрологістики багато в чому впливають регіональні особливості розвитку економіки.

Кожний регіон, хоча й має певну відособленість економічних процесів, не є ізольованою макросистемою, а має численні інтеграційні зв'язки з іншими регіонами країни й (або) із закордонними країнами. Це обумовлює необхідність у логістичному управлінні численними міжрегіональними матеріальними і супутніми їм фінансовими й інформаційними потоками.

Процес формування регіональних логістичних систем залежить від :

– мети й завдань синтезу логістичної системи у регіоні;

– виду й характеристик матеріальних потоків;

– характеристик транспортно-дорожнього комплексу регіону;– наявності логістичних посередників;

– стану інфраструктури й виробничо-технічної бази регіональних дистрибутивних мереж.Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі:

– регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників;

– регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції;

– регіональних складів загального користування;

– великих посередницьких логістичних компані