1.Розкрити зміст основних понять теорії Ф/в: Ф/к- це частина загальної культури, сукупність матеріальних і духовних цінностей суспільства. До Морал. цінностей відносять(мати, стадіони, спортзали, велотреки….) . до дух. цінностей(соціальні, політичні, наукові та практичні досягнення).Ф/в-складова частина виховання підростаючого покоління, воно здійснюється на уроках, на заняттях, на тренуваннях в спортивних секціях. Ф/розвиток – це процес становлення та змін біологічних форм і ф-ї організму (маса та довжина тіла, окружність грудей …), фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість, гнучкість, спритність). Ф/підготовка – зфп і сфп (космонавти, моряки, спортсмени). Ф/освіта – це рівень знань з фіз. вих., рухових і гігієнічних знань і навичок. Ф/досконалість – це гармонійно фіз. розвиток, та всебічна підготовленість людини до життя.

2. Розкрити мету, оздоровчі, виховні, освітні завдання на сучасному етапі розвитку Української Держави:

Мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових членів суспільства, які органічно поєднує в собі гуманістичні і загальнолюдські позитивні риси особистості, гармонію фізичного та психічного розвитку. Завдання фізичного виховання можна згрупувати в наступні З групи: 1. Оздоровчі завдання, що полягають у зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму. 2. Освітні завдання, що полягають у формуванні і удосконаленні рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту. 3. Виховні завдання, що полягають в удосконаленні рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності та ін.), у зміцненні вольових якостей (волі до перемоги, сміливості, наполегливості, мужності та ін.), у покращенні психічних здібностей (уваги, пам'яті та ін.), у вихованні позитивних моральних рис, прищепленні правильних естетичних смаків. Слід підкреслити, що реалізація вказаних вище оздоровчих, освітніх і виховних завдань фізичного виховання повинна здійснюватись у певному взаємозв'язку, що потребує їх комплексного вирішення.

3. дати характеристику засобам Ф/в молодших школярів. Є такі види і засоби Ф/в: 1. Фізичні вправи; 2. Сили природи; 2,Гігієнічні фактори; Основним специфічним засобом фізичного виховання є фізичні вправи, то б то рухові дії, які використовуються у відповідності з закономірностями фізичного виховання. В свою чергу фізичні вправи є такими видами рухових дій, які спрямовані на реалізацію завдань фізичного виховання та підпорядковані його закономірностям. Тільки за допомогою фізичних вправ здійснюється спрямований вплив на людину з метою розвитку його фізичних і духовних здібностей. Гімнастика — фізичні вправи, які спочатку виконувалися для зміцнення здоров'я і тренування. Художня гімнастика — це складно-координаційний вид спорту, під музичний супровід, що виконує одна гімнастка, або команда із п'яти дівчат з кількома предметами по черзі: м'ячем, скакалками, булавою, обручем і стрічками. спортивна акробатика, де вправи виконуються двома, трьома, або чотирма спортсменами під музику. Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення. Спорт – це специфічна діяльність людини спрямована на досягнення високих показників. Зазвичай спортом є специфічний вид фізичної або інтелектуальної активності. Ігри – найпоширеніший засіб ф/в, бувають спортивні і рухливі. туризм - одна із форм заняття вільного часу, діяльність учнів, спрямована на відпочинок. Фізична праця – є засобом ф/в. Сили природи – сонце, повітря, вода. Сонце виділяє ультрафіолетові та ультрачервоні промені. Повітря листя дерев виділяють титинцід, що вбиває мікроби. Вода слідкування за особистою гігієною. Гігієнічні фактори: поділяються на суспільні та особистісні.

4. розкрити методичні принципи навчання ф/В: Принципи навчання – це вихідні положення, які визначають зміст, форми і методи навчального засобу : 1) доступності (з цього принципу витікає дуже важлива вимога індивідуального підходу до тих, що займаються); 2) свідомості і активності; 3)принципом міцності (що вимагає слушного вивчення та освоєння поточного матеріалу перш, ніж переходити до наступного); 4) принципом систематичності (що включає в себе правила послідовності: "Від відомого до невідомого", "Від простого і легкого до складного і важкого", "Від загального до часткового")- головний принцип у Ф/к. Всі методи навчання у фізичному вихованні доповнюють один одного, іноді ними користуються одночасно, тому що жоден з них не може бути визнаний універсальним.

5. розкрити класифікацію методів навчання Ф/вправ: Методи навчання – способи діяльності учителя і учня, спрямовані на ефективне розв’язання навчально – вих.. завдань. М/Н поділ, на: - словесні (бесіда, розповідь, інтерв’ю, команда, розпорядження, вказівки, лічба, підрахунок, інструктаж), - наочні (таблиці, плакати, ребуси, відеозаписи), - практичні (особистий практичний образ). МЕТОДИ ВИКОРИСТАННЯ СЛОВА Основними видами словесної передачі знань в процесі фізичного виховання є: пояснення, розповідь і бесіда. Пояснення - це послідовний виклад закономірностей і правил, яких слід дотримуватися під час виконання вправи. На відміну від простого опису в поясненні велике місце займають докази ефективності певного способу виконання рухів. Пояснення повинно бути коротким, правильним і зрозумілим. При поясненні слід зосередити увагу учнів на самому головному; Розповідь - це послідовне, логічне викладення фактів або явищ у їхньому розвитку. Розповідь повинна бути образним та емоційним. Бесіда як запитання про-відповідна форма навчання звичайно поєднується з поясненням або розповіддю. МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАОЧНОСТІ До цієї групи методів навчання відносяться показ рухів в натурі або у вигляді зображень, що сприймаються шляхом безпосереднього спостереження. Практично живий показ завжди супроводжується словесним поясненням. Причому слово в цьому випадку відіграє допоміжну роль. МЕТОДИ ПРАКТИЧНИХ ВПРАВ У теорії і практиці фізичного виховання термін «вправа» висловлює два різних поняття: а) засіб фізичного виховання, тобто спеціально організоване рухове дію, наприклад легкоатлетичний стрибок, штовхання ядра, сальто назад, стрибок з трампліну та ін; б) метод , тобто спосіб застосування засобів, суть якого полягає у навмисному, найчастіше багаторазовому повторенні певних рухових дій з метою або вироблення рухових умінь і навичок, або розвитку рухових якостей.

6.дати загальну характеристику фізичних якостей: Під фізичними якостями розуміють соціально обумовлені сукупності біологічних і психічних властивостей людини, виражають його фізичну готовність здійснювати активну рухову діяльність. До числа основних фізичних якостей відносять силу, витривалість, спритність, гнучкість, швидкість. Від інших якостей особистості фізичні якості відрізняються тем, що можуть виявлятися тільки при вирішенні рухових завдань через рухові дії. СИЛА Як фізична якість сила виражається через сукупність силових здібностей, що забезпечують міру фізичного впливу людини на зовнішні об'єкти. Силові здібності проявляються через силу дії, розвивається людиною за допомогою м'язових напружень. Сила дії вимірюється в кілограмах. Гнучкість визначається, як фізична здатність людини виконувати рухові дії з необхідною амплітудою рухів. Спритність виховують за допомогою навчання рухових дій та рішення рухових завдань, що вимагають постійної зміни структури дій. При навчанні обов'язковою вимогою є новизна розучуємо вправи та умов його застосування. Швидкість проявляється через сукупність швидкісних здібностей, що включають: а) швидкість рухових реакцій; б) швидкість одиночного руху, не обтяженого зовнішнім опором; в) частоту (темп) рухів. Багато фізичні здібності, що характеризують швидкість, входять складовими елементами в інші фізичні якості, особливо в якість спритності. Витривалість виражається через сукупність фізичних здібностей, підтримка тривалості роботи в різних зонах потужності: максимальної, субмаксимальної великий і помірною навантажень. Кожній зоні навантажень властивий свій своєрідний комплекс реакцій органів і структур організму.

7. розкрити організацію роботи з фізичного виховання у школі: Форми організ. ф/к у школі: - гімнастика до початку занять: - Фізкультхвилинки під час уроків; - уроки Ф/к( 2-3 рази на тиждень);- позакласна фізкульт. Масова робота(спортивні гуртки, змагання, спорт. Секції, ігри на великих перервах); - позашкільна спорт. Масова робота. За організацію відповідає директор школи, який створює умови для занять фіз-рою і спорт масовою роботою. Заступник директора(завуч) контролює якість проведення уроків Ф/к, спеціально медичної групи; організатор позакласної виховної роботи, сприяє проведенню в школі спортивно масових заходів. вчитель Ф/к в школі: - несе відповідальність за виконання навч. Програми; - забезпечує уроки Ф/к і позакласні заняття, вимоги до технік безпеки, щодо запобігання травм; - веде системний облік; - залучає школярів до занять у спорт. Секціях; - організації позакласних робот у школі;- організ. Збірні команди школи для участі в районах, міських змаганнях. Вчитель початкових класів: - стежить за дотриманням школярів розкладу дня (гімнастика, гігієна) – стежити за правильною поставо. Дитини. Медичний працівник: - контролює стан здоров’я учня; - надає першу медичну допомогу, викликає швидку медич. Допомогу.

8. розкрити особливості та вимоги до суч. уроку з фіз. культури. Урок фізичної культури є основною і обов’язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами: - яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань; - керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів; - чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями; - постійний склад учнів та їх вікова однорідність; - зумовленість занять розкладом. При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог: 1. Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв’язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому). 2. Кожен урок повинен бути тісно пов’язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків. 3. Сучасний урок відрізняється організацією самостійної навчальної діяльності учнів. 4. Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів і прийомів, що використовуються вчителем. 5. Обов’язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку. 6. На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів. 7. Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні, естетичні і морально-психологічні). Уроки фізичної культури у молодшій школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішує наступні завдання: 1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави. 2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням. 3. Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ. 4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час. 5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування. 6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами. Вирішення наступних завдань висуває до уроку фізичної культури певні вимоги, що враховуються при формуванні його змісту.

9.розкрити організацію навчальної діяльності учнів на уроці (методи ведення уроку) Під час проведення уроків фізичної культури учні здобувають необхідні знання, навички та вміння. Внаслідок цього зміст уроку фізкультури, його організація проведення визначаються відповідними методами навчання, методичними прийомами, способами організації діяльності учнів, умінням управляти цією діяльністю. До методів навчання на уроках фізкультури належать: • метод слова (розповідь, пояснення, бесіди, розбір, оцінка, команда підрахунок); • практичні методи (по частинах, у цілому, ігровий, змагальний) • методи наочності (пряма і непряма наочність). При потоковому методі учні виконають вправи по черзі, один за одним. Широко використовується цей метод при стрибках у довжину, висоту, при виконанні акробатичних вправ, лазінні та перелізанні тощо. Груповий метод передбачає ділення учнів на групи. Кожна група виконує вправи. Часто його використовують в основній частині уроку. Він також дає можливість більш ущільнити урок та забезпечити різнобічний вплив на учнів. Місце вчителя при такому методі там, де вивчається нова вправа, або вправа технічно складна і потребує страхування. Індивідуальний метод використовується переважно при виконанні учнями вправ, тестів, нормативів на оцінку. При виборі методі організації учнів на уроці фізичної культури важливо забезпечити раціональне використання часу, оптимальне фізичне навантаження на учнів, поступове його збільшення від початку уроку і зниження навантаження в кінці уроку, дотримання потрібних інтервалів відпочинку між виконанням вправ. Методи організації учнів на уроці безпосередньо впливають на щільність уроку. Щільність - це відношення раціонально використаного часу до загального часу, відведеного на урок. На щільність уроку великий вплив має така організація уроку, при якій одночасно виконують вправи якомога більше учнів А це досягається організаційними і методичними прийомами, в основі чого є: • забезпечення уроку необхідним інвентарем та обладнанням, своєчасною їх підготовкою; • використання фронтального та потокового способів організації учнів; • чіткість показу та пояснення вчителем; • організованість та дисципліна учнів (своєчасний прихід на урок, чітке виконання команд). Проведення уроків з високою щільністю забезпечує раціональну фізичну та розумову активність дітей, підвищує ефективність навчально-виховного процесу і сприяє вихованню в дітей організованості та дисципліни.

10. розкрити завдання і зміст частин уроку ф/к: В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загально - розвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Тривалість підготовчої частини – від 7 до 12 хв. Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Розійдись!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” й ін. В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом. В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку. Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м’язів, танцювальні композиції тощо. Тривалість заключної частини уроку – 3-5 хв. Зміст уроків фізичної культури – це певний набір фізичних вправ і пов’язаних з ними знань, діяльність учнів і робота вчителя, а також результати – наслідок цієї роботи. Важливим у процесі досягнення позитивного результату є, з однієї сторони підготовленість та професійна компетентність вчителя, а з другої – діяльність самих учнів. Обидві сторони тісно взаємопов’язані i взаємообумовлені.

11. навчальна програма з фізичної культури. Документи планування Навчально-виховну роботу на уроках фізичної культури починають з її планування. Знання документів планування, уміння їх складати з урахуванням закономірностей розвитку організму учнів і користуватися нею є обов’язковою умовою для учителя фізичної культури. До державних документів планування належать навчальний план і базова навчальна програма. У навчальному плані школи на обов’язкові уроки фізичної культури виділяється 68 академічних годин (по 45 хв.) щорічно, по 2 години кожного навчального тижня. Базова навчальна програма є основним документом, в якому визначаються завдання і засоби фізичного виховання школярів. Програма для кожного класу складається з чотирьох розділів. І. Навчальний пріоритетний матеріал. ІІ. Матеріал для обов’язкового повторення і домашніх завдань. ІІІ. Контрольні навчальні нормативи і вимоги. ІV. Орієнтовний комплексний тест для оцінки стану фізичної підготовленості. Програма не встановлює певну кількість годин для проходження тих чи інших розділів, але в ході планування зобов’язує учителя найбільше часу приділити для навчання і засвоєння пріоритетного матеріалу, враховуючи місцеві умови проведення уроків та найбільш сприятливі вікові періоди у розвитку фізичних якостей учнів. При цьому вчитель повинен домагатися виконання учнями навчальних нормативів, вимог і показників комплексного тесту. Навчальні програми постійно удосконалюються і періодично міняються. Основними чинниками їх удосконалення є: - значне покращення матеріальної бази, впровадження у навчальний процес досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду; - піднесення освітнього цензу вчителя, рівня підготовленості учнів; - постановка суспільством нових завдань щодо фізичного виховання, які потребують пошуку адекватних засобів і форм роботи. Документи планування, що складаються учителем: - графік розподілу часу проходження навчального матеріалу на рік; - графік навчально-виховної роботи з фізичної культури на рік; - робочий план на чверть чи півріччя; - конспекти уроків.

12. дати характеристику типам уроків фізичної культури: Як предметні, так і комплексні уроки, в залежності від постановки завдань, поділяються на навчальні, тренувальні, контрольні і змішані (комплексні). На навчальних уроках вивчення техніки фізичних вправ здійснюється упродовж перших двох етапів процесу навчання — початкового і поглибленого розучування. Тренувальні уроки проводяться переважно з метою закріплення і вдосконалення фізичних вправ, розвитку фізичних якостей. Основна мета цих уроків — завершити формування рухової навички в циклі навчання окремо взятої фізичної вправи з наступним переходом її в рухове уміння вищого порядку. На тренувальних уроках учні закріплюють навичку володіння технікою дії відповідно до досягнутого ступеня розвитку індивідуальних здібностей, розширюють діапазон варіативності техніки дії для ефективного використання її в різних умовах і з максимальним проявом фізичних якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань. Уроки такого типу проходять, як правило, у вигляді спортивних змагань із забезпеченням суворого порядку, дотриманням правил змагань, чіткої фіксації результатів. Уроки змішаного типу проводяться частіше, ніж інших типів. В абсолютній більшості занять присутні елементи навчання, тренування і контролю.