Фігури та модуси силогізму.

В засновках простого категоричного силогізму середній термін (М) може займати місце суб’єкта (S), або предиката (Р). В залежності від цього розрізняють чотири різновиди силогізму, які називають його фігурами:

Фігури силогізму – це його різновиди, які відрізняються місцем середнього терміну у засновках.

Ці чотири фігури вичерпують всі можливі комбінації термінів силогізму: В І-ій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в більшому засновку і місце предиката в меншому засновку. В ІІ-ій фігурі – місце предиката в обох засновках. В ІІІ-ій фігурі – місце суб’єкта в обох засновках. В ІV-ій фігурі – місце предиката в більшому засновку і місце суб’єкта в меншому засновку.

Р ізновиди силогізму, що розрізняються якістю та кількістю засновків та висновку, називаються модусами простого категоричного силогізму. Правильними або сильними серед них є такі, що відповідають всім вимогам загальних правил силогізму. Крім сильних модусів існують і слабкі модуси, тобто такі, що дають необхідний вивід при певних умовах.

Види доведення.

Докази поділяються на прямі і непрямі.

Прямим доказом називається доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами. Якщо для доказу тези наводяться аргументи, а яких безпосередньо випливає істинність (або хибність) цієї тези, то такий доказ є прямим.

Непрямим доведенням називається доказ, у котрому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.Антитезою називається судження, котре суперечить тезі. До непрямого доведення вдаються завжди у тих випадках, коли висунуту тезу не можна довести прямо, коли відсутні аргументи, що обґрунтовують тезу безпосередньо. У непрямому доведенні істинності (або хибності) тези доходять за допомогою дослідження не самої тези, а іншого судження, що перебуває у певному відношенні до тези. Непрямі докази будуються на законах і правилах, котрі існують між судженнями.

Непрямі докази бувають двох видів: анагогічні та розподільні.

В анагогічному непрямому доведенні істинності тези доходять завдяки доказу хибності антитези. Непряме апагогічне доведення називають ще приведенням до абсурду (reductio ad absurdum). У математичних та інших науках воно дістало назву доказ від супротивного.

Апагогічне побічне доведення використовується в судовому доказі досить часто. Побічний апагогічний доказ у судовому доведенні має виняткове значення у тих випадках, коли з приводу якоїсь обставини можна висунути тільки дві суперечливі версії (тези). Обґрунтування хибності однієї суперечливої версії (антитези) у таких випадках є переконливим доказом істинності іншої версії.

Визначення логіки, як науки.

Саме слово "логіка" походить від грецького слова "logos", що в перекладі означає: слово, смисл, думка, мова.

По-перше, словом "логіка" позначають закономірності виникнення, закономірності існування, закономірності розвитку речей та явищ навколишнього світу, тобто, коли хочуть підкреслити, що за певними явищами і речами стоять відповідні закономірності, об'єктивні причини, то звертаються до цього значення слова "логіка".

По-друге, словом "логіка" називають послідовність, несуперечливість, обґрунтованість наших міркувань.

По-третє, словом "логіка" вказують на здатність людини відображати навколишній світ за допомогою мислення. На відміну від усього живого, людина опосередковує своє відношення до світу мисленням, або ставить між собою і світом мислення. Це й пояснює ту ситуацію, що людина, на відміну від представників тваринного світу, оцінює предмети і явища навколишнього світу не як об'єкти, що існують навколо неї, а спочатку - як предмети, а потім - результати її власної перетворюючої діяльності.

По-четверте, словом "логіка" називають навчальну дисципліну, яка протягом багатьох віків була обов'язковим елементом Європейської системи освіти. Мається на увазі, що з давніх давен в закладах освіти Європи обов'язково викладалася логіка.

Нарешті, по-п'яте, словом "логіка" позначають особливу науку про мислення.