15. Перша медична допомога при ушкодженнях живота

Закриті ушкодження характеризуються цілістю шкірних покривів. Вони виникають від безпосереднього удару в живіт, при падінні з висоти, від здавлювання тіла при обвалах, від дії повітряної й водяної вибухових хвиль. Закриті ушкодження живота поділяють на закриті ушкодження черевної стінки й ушкодження органів живота.

Закриті ушкодження черевної стінки можуть супроводжу­ватися важкими розривами м'язів і крововиливами в підшкірну та заочеревинну клітковину. При ушкоджені черевної стінки без розриву артерій виникає біль у животі, болісність черевної стінки, місцеве напруження м'язів передньої стінки. Прискорення дихання, пульсу й блювота майже не спостерігаються. При закритих травмах органів живота можуть ушкоджуватися порожнисті і паренхіматозні органи.

При ушкодженні порожнистих органів (шлунка, кишківника, сечового міхура) бувають удари, роздавлення, неповні й повні розриви всієї товщини стінки органа. Порожнистий орган, наповнений рідиною або роздутий газами, розривається легше, ніж порожній.

Ушкодження паренхіматозних органів живота (печінки, селезінки, нирок, підшлункової залози) бувають без порушення і з порушенням цілості капсули (тріщини, розриви, відриви й роздавлення). Найчастіше при закритій травмі ушкоджується печінка, потім селезінка й нирки. Рідко ушкоджується підшлункова залоза. Шлунково-кишковий тракт може бути ушкоджений в будь-якій ділянці, починаючи від шлунка й закінчуючи прямою кишкою. Ушкодження паренхіматозних органів супроводжується шоком-колапсом, вираженим по-різному, залежно від характеру ушкодження органа. Розриви, що проходять через товщу органа й тим більше через ворота судинного пучка, спричинюючи значну кровотечу, швидко призводять до стану глибокого колапсу від втрати крові.

При ушкодженнях порожнистих органів клінічна картина нагадує картину „гострого живота". Першими симптомами є різкий біль і болісність у місці розташування ушкодженого органа й у правому підребер'ї - при ушкодженні печінки, у лівому - при ушкодженні селезінки, в епігастральній ділянці з іррадіацією в спину - при ушкодженні підшлункової залози. Якщо ушкоджена печінка, то біль іррадіює в праве плече, якщо селезінка - у ліве. Особливо різке напруження м'язів передньої черевної стінки виникає при ушкодженні порожнистих органів - шлунка або кишківника. У таких випадках часто втягнутий (човноподібний) живіт, який не бере участі в акті дихання. При ізольованому Ушкодженні судин або при ушкодженні паренхіматозних органів, Що супроводжується кровотечею, основним симптомом може бути здуття живота. При ушкодженні органів черевної порожнини часто буває одно- або дворазове блювання, при ушкодженні шлунка -кривава блювота. Пульс спочатку може бути сповільненим, особливо при ушкодженні печінки (шок, дія жовчних пігментів), згодом, у міру розвитку перитонеальних явищ або наростання кровотечі, прискорюється. Якщо наростає внутрішня кровотеча, то прогре­сують явища колапсу. Пульс стає ниткоподібним, артеріальний тиск знижується, зіниці розширюються, наростає блідість, частішає дихання, хворий ловить повітря широко відкритим ротом, „обливається холодним потом", іноді втрачає свідомість. Виникає загрозлива картина внутрішньої кровотечі.

Надаючи першу медичну допомогу, хворому треба створити спокій, що сприяє стиханню болю й зменшує розповсюдження вилитої крові та шлунково-кишкового вмісту у вільну черевну порожнину. До встановлення точного діагнозу протипоказано вводити знеболювальні засоби. З метою зменшення болю та зупинки кровотечі до живота прикладають холод (пухир з льодом, холодною водою). Потерпілим не можна пити, приймати їжу, щоб не ускладнити клінічну картину ушкодження. Транспортують таких потерпілих обережно на ношах, підклавши під коліна валик.

Відкриті ушкодження (поранення живота) бувають колото-різані (ножові) й вогнепальні. У мирний час переважно зустрічаються колото-різані поранення. Можливі також важкі поранення ножем з ушкодженням аорти, підшлункової залози та інших органів. У більшості випадків при таких пораненнях наявні поодинокі локалізовані ушкодження органів живота. Вогнепальні поранення живота належать до найбільш важких ушкоджень унаслідок обширного руйнування тканин та великої кількості ускладнень. Із вогнепальних небезпечні поранення дробом із мисливської зброї на близькій відстані. Відкриті ушкодження живота поділяють на непроникаючі і проникаючі.

При непртлшкаючих пораненнях живота переважно ушкоджується черевна стінка до очеревини, але можливі ушкодження органів живота повністю. До них належать позаочерєвні поранення товстої кишки, Нирок, судин, а також внутрішньочеревні удари й розриви органів живота внаслідок непрямої дії вогнепального снаряда.

Проникаючі поранення живота - це такі, при яких ушкоджується очеревина, і черевна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Проникаючі поранення рідко бувають ізольованими. Найчастіше зустрічаються сполучені ушкодження. При про­никаючих пораненнях можуть ушкоджуватися порожнисті й паренхіматозні органи.

Клінічна картина проникаючих поранень живота складається із симптомів, що виникають при ушкодженні того або іншого органа черевної порожнини. Важкість зумовлена ступенем шоку, величиною крововтрати, часом, що минув з моменту ушкодження, індивідуальними особливостями організму та наявними ускладне­ннями. Абсолютні симптоми проникаючого поранення: випадання із рани внутрішніх органів. Одночасно із рани витікає кров та вміст порожнистих органів черевної порожнини, прискорюється пульс, виникає спрага. Надалі в клінічній картині починають переважати симптоми „гострого живота".

Перша медична допомога. Потрібно накласти асептичну пов'язку. Вона повинна бути іммобілізуючою, а тому великою, щільно закривати всю передню й бокові поверхні живота. Внутрішні органи, що випали з рани, вправляти у живіт забороняється, щоб не занести інфекцію. їх акуратно і обережно обгортають стерильною серветкою, щоб попередити здавлювання, кладуть ватно-марлеве кільце, що їх оточує і дає змогу щільно забинтувати живіт. Таким потерпілим категорично заборонено давати пити, їсти й ліки через рот. Можна ввести знеболювальні речовини внутрішньом'язово. Транспортують їх обережно на ношах, підклавши під коліна валик.

УШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

До ушкоджень сечовидільної системи належать відкриті й закриті травми нирок, сечоводів, сечового міхура й уретри. Вони бувають ізольовані або поєднуються з ушкодженнями різних органів черевної порожнини. Закриті ушкодження нирок зустрічаються переважно в чоловіків, частіше уражається права нирка.

Виділяють такі чотири групи закритих ушкоджень нирок: поверхневі ушкодження; субкапсулярні ушкодження; великі ушкодження (розриви) з перфорацією миски й чашечок; ушкодження ниркової ніжки (її відрив).

При закритому ушкодженні нирок виникають загальні ознаки гострої анемії, наявність крові в сечі (гематурія), утворення приниркової гематоми. У потерпілих з'являється біль у поперековій ділянці, напруження м'язів, різка болісність, набряк у ділянці враженої нирки при принирковій гематомі. Гематурія є важливим, але не обов'язковим симптомом ушкодження нирок. її може не бути при повному відриві сечоводу від нирки, унаслідок чого порушується відтікання сечі у сечовий міхур.

Поранення сечового міхура можуть бути вогнепальні й невогнепальні. При цьому зустрічаються внутрішньочеревні й позачеревні ушкодження сечового міхура. Внутрішньочеревні ушкодження (розриви, поранення) супроводжуються припиненням виділення сечі через уретру. У зв'язку з витіканням сечі в черевну порожнину виникає біль у животі, напруження м'язів, здуття живота. Позачеревні ушкодження сечового міхура поєднуються з переломами кісток таза. Хворі скаржаться на сильний біль у ділянці сечового міхура, порушення сечовипускання. Через уретру виділяються краплі крові (кривава анурія). Унаслідок сечової інфільтрації тканин і крововиливу виникає сильний біль у ділянці сечового міхура, над лобком. На другий-третій день з'являються симптоми сечових запливів на промежині, у малому тазі і в подальшому виникає уросепсис. Закриті ушкодження уретри бувають при переломах кісток таза, ударах у ділянку промежини. При цьому з'являються припухлість, витікання крові з уретри, пекучий біль при сечовиділенні внаслідок зменшення просвіту за рахунок утворення гематоми.

Надаючи першу медичну допомогу потрібно накласти на рану первинну асептичну пов'язку, а при ударах і кровотечах -здавлювальну пов'язку, прикласти холод; дати знеболювальні речовини; транспортувати при пораненні сечового міхура на животі (щоб забезпечити відтікання сечі з сечового міхура й попередити сечові запливи). При одночасному ушкодженні кісток таза транспортувати треба на твердих ношах на спині (положення у позі „жаби").