13. Перша медична допомога при ушкодженнях щелепи й обличчя

Ушкодження щелепи й обличчя поділяють на вогнепальні й не-вогнеґГальні. При цьому ушкоджуються м'які тканини й кістки обличчя. Ушкодження кісток при тупій травмі часто бувають закритими без порушення цілості шкіри й відкритими з порушенням цілості шкіри І слизових оболонок ротової й носової порожнин. Поранення бувають проникаючі у порожнину рота, носа, придаткові пазухи та непроникаючі. Серед проникаючих поранень виділяють поранення з ушкодженням язика, слинних залоз, великих судин та без їхнього ушкодження.

Поранення м'яких тканин обличчя характеризуються значною кровотечею у зв'язку з добрим кровопостачанням. Особливо сильні кровотечі виникають при пораненнях скроні й ділянки нижньої щелепи, що супроводжуються ушкодженням скроневої або внутрішньощелепної артерії. При пораненнях обличчя можуть ушкоджуватися лицьовий нерв, привушна залоза й повітроносні пазухи порожнин носа. Удари супроводжуються великими гематомами й набряком тканин, можуть ускладнюватися ушко­дженням кісток.

Ушкодження носа виникає часто при тупій травмі й пораненнях обличчя. Воно може супроводжуватися переломами носових кісток, зміщенням носової перегородки, розривами слизової оболонки носа з наступною носовою кровотечею. Для таких ушкоджень характерна деформація і зміщення носа. При пальпації проявляється зміщення уламків.

Носові кровотечі виникають мри травмі носа й переломах основи черепа, а також як ускладнення багатьох місцевих та загальних захворювань і поліпів, при розширеннях судин слизової оболонки носа, гіпертонічній хворобі, гемофілії, цинзі, вадах серця, лейкозі.

Переломи щелеп звичайно бувають у чоловіків віком 20-40 років. Найчастіше трапляються переломи нижньої щелепи. В умовах мирного часу переломи щелеп виникають унаслідок сильного удару в обличчя. Ознаки переломів щелеп такі: деформація щелепи, пато­логічна рухомість кісткових уламків, крепітація й локальна болісність. Вивихи нижньої щелепи частіше виникають у жінок віком 20-30 років. Найбільш типовим є двобічний вивих, при якому суглобова головка нижньої щелепи зміщується наперед. Однобічні вивихи трапляються рідко. Такі вивихи виникають під час позіхання, блювання, крику, епілептичних припадків. Вони не супроводжуються розривом капсули суглоба і легко вправляються.

Симптоми: при двобічному вивиху рот широко відкритий, хворий не може зблизити щелепи", нижня щелепа висунута вперед, ковтання і мова утруднені, жування неможливе, наявна слинотеча. При однобічному вивиху нижня щелепа зміщена вперед і вбік, протилежний вивиху, змикання зубів неможливе.

Перша медична допомога таким потерпілим полягає в накладанні асептичної пов'язки на рану так, щоб не спричинити задушення. При носовій кровотечі треба посадити потерпілого і здавити крила носа пальцями, нахилити голову і запхати в ніздрі ватний тампон, змочений 3% розчином перекису водню, а на перенісся і потилицю покласти холодні примочки. При переломі щелеп, щоб запобігти зміщенню кісток, застосовують іммобілізацію стандартною транспортною шиною, що складається з м'якої й жорсткої підборідної пращі, або накладають поверх пов'язки пращоподібну пов'язку на підборіддя чи пов'язку „вуздечка". При западанні язика й затрудненні дихання проводять витягування й фіксацію язика за допомогою язикотримача або англійської шпильки. При пораненні сонної артерії накладають джгут за способом Мікуліча. Поранених з вогнепальними переломами щелеп транспортують обличчям донизу (з підкладкою під чоло) або на спині з повернутою набік головою.

Ушкодження очей (легкого, середнього й важкого ступенів) виникає унаслідок механічних травм, високої температури, попадання концентрованих кислот і лугів. Можуть ушкоджуватися повіки, рогівка, кон'юнктива, склера. Найбільш небезпечними є наскрізні поранення очного яблука, очниці з ушкодженням кісток черепа.

Симптоми: біль в оці, набряк та крововилив під шкіру та кон'юнктиву, наявність сторонніх тіл, сльозотеча, боязнь світла, помутніння рогівки, ослаблення або втрата зору. При хімічних опіках утворюється струп, який відпадає, залишаючи більмо або рубець.

Перша медична допомога при травмах: накласти асептичну пов'язку і закріпити монокулярною, а при наскрізному пораненні накласти бінокулярну пов'язку; при попаданні хімічних речовин промити око великою кількістю води, після чого накласти асептичну пов'язку, закріпивши її монокулярною; при наскрізних пораненнях транспортувати потерпілого на ношах.

Ушкодження вуха бувають вогнепальні й невогнепальні, відкриті й закриті, проникаючі в череп і непроникаючі, ізольовані й сполучені з ушкодженням інших органів голови (очей, щелепи й обличчя). Ушкоджуються зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо.

При закритих ушкодженнях зовнішнього вуха хворий відчуває біль, з'являється припухлість, синяк на вушній раковині або зовнішньому слуховому проході, краї рани розходяться, вона кровоточить, може бути відрив вушної раковини.

Особливо важкі травми з ушкодженням середнього і внутріш­нього вуха, коли уражається барабанна перетинка. При цьому виникають такі симптоми: сильний біль у вусі, запаморочення, похитування під час ходьби, шум у вухах, зниження слуху або глухота, нудота, блювота. При ушкодженні мозку із вуха витікає спинномозкова рідина та кров.

Крім закритих і відкритих ушкоджень, у вухо можуть потрапити сторонні тіла, грудки землі, камінці, пісок (при засипанні землею), комахи (мухи, жуки), у дітей горошинки, коралі тощо. Симптоми: зниження слуху, відчуття стороннього тіла у вусі, при потраплянні комах - неприємні больові відчуття. Якщо стороннє тіло знаходиться у вусі тривалий час, то з вуха виділяється гній.

Перша медична допомога: накласти асептичну пов'язку (без тампонади зовнішнього слухового проходу при розриві барабанної перетинки); при ушкодженні вушної раковини та зовнішнього слухового проходу накласти здавлювальну пов'язку, прикласти до вуха холод (рис. 49). Якщо вушна раковина відірвалася, її треба прибинтувати пов'язкою, потерпілих транспортувати у лежачому положенні у лікувальний заклад.