12. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкодженнях черепа й головного мозку

До закритих черепно-мозкових травм належать ушкодження м'яких покривів черепа, переломи кісток черепа, струс, удар і здавлювання головного мозку.

До ушкоджень м'яких покривів черепа належать удари, що виникають внаслідок тупої травми помірної сили і супроводжуються утворенням гематоми й місцевого болю.

Переломи кісток черепа виникають унаслідок транспортної або промислової травми, обвалів, падіння, ударів по голові. Вони бувають лінійними (тріщини), осколковими, вдавленими, дірчастими або вікончастими, повними й неповними. При повних переломах ушкоджується вся кістка, при неповних- зовнішня або, що особливо небезпечно, внутрішня склоподібна пластинка кістки, осколки якої можуть ушкодити мозкові оболонки й речовину головного мозку.

Клінічно виділяють переломи склепіння й основи черепа. Переломи склепіння виникають внаслідок важких ударів, що супроводжуються здавлюванням, угинанням, а потім розривом кісток черепа, і бувають прямі (у місці безпосередньої дії) та непрямі (внаслідок вторинної дії травмуючого предмета). Непрямі переломи можуть виникати на значній відстані від первинного удару.

Переломи основи черепа відзначаються важким перебігом, оскільки ушкоджується головний мозок. Основними симптомами переломів основи черепа є крововиливи в ділянці повік у вигляді окулярів або метелика (ознака перелому внутрішньої основи черепа в ділянці передньої черепної ямки); кровотеча з вух (ознака перелому в ділянці середньої черепної ямки); кровотеча під шкіру з ділянці соскоподібного відростка (ознака перелому в ділянці задньої черепної ямки). При переломах кісток основи черепа можуть проявлятися симптоми струсу, удару та здавлювання головного мозку.

Під струсом головного мозку розуміють симптомокомплєкс, що виникає безпосередньо після травми черепа і характеризується функціональними порушеннями без морфологічних змін у головному мозку.

Симптоми струсу головного мозку такі: втрата свідомості (від декількох секунд до декількох хвилин); втрата пам'яті від часу травми і короткого періоду після неї (ретроградна амнезія); головний біль, слабість, запаморочення, нудота, дзвін і шум у вухах, приливи крові до лиця, порушення сну. За важкістю клінічного перебігу розрізняють легкий, середній і важкий ступені струсу головного мозку.

Легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості (на декілька секунд), нудотою, одноразовою блювотою, головним болем, запамороченням з наступним задовільним станом і відсутністю залишкових явищ.

Середній ступінь проявляється втратою свідомості на декілька годин. До описаних симптомів приєднується адинамія, блювота, некоординовані рухи очних яблук (ністагм), звуження зіниць, слабкий сповільнений пульс, прискорене дихання.

Важкий ступінь характеризується втратою свідомості на більш тривалий час (деколи на кілька днів), поверхневим диханням, сповільненим пульсом, різкою блідістю шкірних покривів; артеріальний тиск без суттєвих змін; можливе розширення зіниці при її живій реакції на світло, некоординовані рухи очних яблук.

Забій головного мозку - травматичне ушкодження мозкової речовини в точці прикладання травмувальної сили або на протилежному боці за типом протиудару. Розрізняють забій головного мозку легкого, середнього і важкого ступенів.

Забій легкого ступеня характеризуються тривалою відсутністю свідомості (до кількох годин), порушенням мови, деколи паралічем кінцівок, розладами чутливості.

При забої середнього ступеня виникають загальномозкові симптоми та симптоми легкого ступеня, однак більш виражені.

Забій головного мозку важкого ступеня характеризуються тривалим непритомним (коматозним) станом, одностороннім розширенням зіниці (анізокорія) або двостороннім розширенням зіниць і відсутністю реакції на світло, неправильним положенням очних яблук.

Стиснення головного мозку (компресія) виникає при кровотечі із внутрішньочерепних судин або внаслідок стиснення уламками кісток черепа при переломі. Гематома (скупчення крові) може локалізуватися над твердою мозковою оболонкою (епідуральна гематома), під нею (субдуральна гематома), а також у середині мозку (внутрішньомозкова гематома). Симптомами стиснення мозку є наростаюча заторможеність при збереженні свідомості й орієнтування, локалізований головний біль, розширення зіниці на боці крововиливу. При наростанні компресії хворий перестає реагувати на присутніх і скоро впадає у несвідомий стан, пульс сповільнюється до 40-50 ударів за хвилину, дихання стає шумним, нерівним, з паузами. Симптоми стиснення внаслідок черепно-мозкового крововиливу, як правило, виникають не відразу після травми, а лише через деякий час, тому за хворими з травмою черепа повинні уважно стежити лікарі. Відмова від госпіталізації може призвести до смерті потерпілого в дорозі або вдома від повторної кровотечі чи наростання набряку головного мозку.

Відкриті ушкодження черепа і головного мозку поділяють на поранення м'яких тканин, непроникаючі й проникаючі поранення.

Рани м'яких тканин голови бувають різані та забійні. Вони характеризуються значною кровотечею, оскільки навіть маленькі судини м'яких покривів голови не звужуються. Рани, що проникають під апоневроз, сильно розходяться, кровоточать.

При непроникаючих пораненнях черепа ушкоджуються кістки без порушення цілості твердої оболонки. При такій травмі можуть бути симптоми струсу, забою або стиснення головного мозку.

Проникаючі поранення - це ушкодженя кісток черепа й твердої мозкової оболонки, при яких може уражатися речовина мозку. Для них характерне витікання спинномозкової рідини або частин мозку. Унаслідок проникаючих поранень можливі такі ускладнення: запалення головного мозку (енцефаліт), запалення мозкових оболонок (менінгіт), травматична епілепсія, нагноєння мозку (абсцеси).

Перша медична допомога при ударах м'яких тканин голови полягає в накладанні здавлювальної пов'язки, прикладанні холоду до місця забою. При пораненні м'яких тканин голови потрібно накласти здавлювальну стерильну пов'язку й закріпити її пов'язками „чепець" або „шапочка Гіппократа". Під час транспортування потрібно забезпечити припідняте положення голови. Усіх потерпілих з ударами, пораненнями м'яких тканин голови повинен оглянути лікар.

При струсі головного мозку потерпілим треба створити спокій. Якщо є порушення свідомості, то хворого слід обережно покласти на бік, щоб не западав язик або не виникла аспірація слини і блювотних мас. На рани м'яких тканин голови накладають асептичні пов'язки, закріплюючи пов'язками „чепець" або „шапочка Гіппократа". Потерпілих транспортують на ношах у лежачому положенні на боці з метою профілактики асфіксії.

Хворих з забоями головного мозку переносять у лежачому положенні з дещо припідиятою і повернутою на бік головою. Для транспортування важкохворих використовують щит, ноші або ноші-каталки. Ноші несуть двоє або четверо людей, які повинні йти в ногу, щоб не струшувати хворого.

Перша медична допомога при здавлюванні головного мозку така ж, як і при струсі й забої. Однак потрібно створити спокій під час транспортування хворого, для чого треба провести добру іммобілізацію голови, використавши недостатньо надуте підкладне коло або змотану в кільце ковдру.

При відкритих проникаючих пораненнях черепа й головного мозку, якщо через раневий канал вибухає мозкова речовина, потрібно поверх випадкового мозкового детриту накласти асептичну пов'язку, потім навколо рани покласти ватно-марлеве кільце й зафіксувати пов'язками „чепець" або „шапочка Гіппократа". Перед транспортуванням потерпілого слід перевірити прохідність повітроносних шляхів (очистити ротову порожнину від крові, блювотних мас, слини), ввести у ротову порожнину повітровід, щоб не западав язик, а в кінці нош, де повинна бути голова, зробити заглиблення, використовуючи підручні засоби. Потерпілого треба покласти на бік і обережно транспортувати до лікувального закладу.

Першу медичну допомогу при ушкодженнях черепа і головного мозку надають у такій послідовності:

• при закритій черепно-мозковій травмі потерпілого кладуть на ноші з припіднятою головою, розстібають комір і кладуть на голову холод;

• при відкритих травмах черепа на рану накладають асептичну пов'язку;

• при проникаючому пораненні черепа з вибуханням мозку з метою попередження стиснення мозку пов'язкою рану закривають стерильним матеріалом, а навколо неї кладуть ватно-марлеве кільце і закріплюють його пов'язкою на голову (чепець або шапочка Гіппократа);

• вправляти вибухаючу речовину головного мозку не можна;

• до голови прикладають холод;

• при несвідомому стані потерпілого для профілактики асфіксії та з метою відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів з порожнини рота і носової частини глотки потерпілого усувають сторонні тіла, кров, слину, блювотні маси, ліквідують западання язика;

• кладуть потерпілого на ноші, повернувши голову на бік, при цьому голову кладуть у пристосоване заглиблення, зроблене у вигляді валикоподібного кола з одягу;

• транспортують потерпілого у лежачому положенні на животі.