Здавлювання м'яких тканин кінцівки
Першу медичну допомогу при здавлюванні м'яких тканин кінцівки надають у такій послідовності:
вивільняють кінцівку від здавлювання;
туго бинтують кінцівку для попередження набряку, а при повному і тривалому здавлюванні (більше 15год.) накладають джгут вище місця здавлювання;
при наявності ран накладають первинну стерильну пов'язку;
проводять іммобілізацію кінцівки незалежно від наявності перелому;
вводять знеболювальну речовину зі шприц-тюбика;
до здавленої кінцівки прикладають холод;
зігрівають потерпілого, укриваючи його одягом;
обережно кладуть на ноші і в першу чергу відправляють до лікувального закладу.
Травматична асфіксія
Першу медичну допомогу при травматичній асфіксії надають у такій послідовності:
вивільняють потерпілого з-під завалів;
відновлюють прохідність верхніх дихальних шляхів (усувають сторонні тіла, слиз, блювотні маси, землю);
при відсутності дихання негайно приступають до штучної вентиляції легень способами „рот до рота", „рот до носа", використовують портативні апарати штучної вентиляції легень (РПА-2, Кокчетав-1);
при відсутності серцевої діяльності (клінічній смерті) проводять
закритий масаж серця;
вводять знеболювальну речовину зі шприц-тюбика;
терміново відправляють потерпілого на ношах до лікувального
закладу. Якщо потерпілий без свідомості, то для попередження
аспірації блювотних мас його голову повертають на бік.
Травматичний токсикоз
Травматичний токсикоз, або синдром тривалого здавлювання, виникає внаслідок тривалого здавлювання тканин (більше 4-6 год.), найчастіше кінцівок, землею, уламками будинків та іншими важкими предметами. Важкість ушкодження залежить від локалізації здавлювання, його тривалості, обсягу, а також сили та віку потерпілого. За клінічним перебігом травматичний токсикоз поділяють на три періоди: ранній, проміжний, пізній.
Ранній (початковий) період виникає через 6 год після здавлювання тканин і триває до 2-3 днів. У потерпілого з'являється сильний біль, що триває від декількох хвилин до 2 год, Потерпілий збуджений, кричить, просить допомоги. Після 2 год біль притуплюється, і хворий стає порівняно спокійним, періодично дає про себе знати, відповідає на питання, намагається вивільнитися. При цьому скаржиться на біль у місці здавлювання, загальну слабість, спрагу, сухість у роті. Після вивільнення виникає остуда (хворого, морозить), загальна слабість, біль і оніміння у здавленому місці, відсутність рухів у суглобах, запаморочення, спрага. Місцеві зміни характеризуються набряком та крововиливом у ділянці травмованих тканин і появою на шкірі пухирів, заповнених жовтуватою або кров'янистою рідиною. У ранньому періоді потерпілі часто помирають протягом двох днів унаслідок тяжких порушень кровообігу та інтоксикації організму продуктами розпаду тканин.
Проміжний період настає через 2-3 дні і триває до 10-12, створюючи найбільшу небезпеку для потерпілого, оскільки в цей час виникає гостра ниркова недостатність. З'являються набряки всього тіла, зменшується або повністю припиняється виділення сечі, тобто виникає олігурія або анурія. Смерть настає від гострої ниркової недостатності.
Пізній період починається на 10-12 день після вивільнення від травми. Стан потерпілого поступово поліпшується, набряки зникають, на місці роздавлених тканин з'являються змертвілі рани, що довго не загоюються, або кінцівка повністю мертвіє.
Перша медична допомога: обережно вивільнити здавлену кінцівку, туго забинтувати її, починаючи від місця здавлювання до периферії, або накласти джгут вище здавленого місця, якщо здавлювання тривало 15 год. і більше; накласти асептичну пов'язку при наявності на кінцівці пухирців або ран; транспортну іммобілізацію провести незалежно від наявності перелому кісток, обережно покласти потерпілого на ноші; кінцівку обкласти холодом (льодом, снігом, пухирами з холодною водою); при змозі потерпілому дають знеболювальні препарати і транспортують у травматологічне відділення.