1.3. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності

У структурі загальної теорії безпеки принципи і методи відіграють евристичну й методологічну роль і дають цілісне уявлення про зв'язки в розглянутій галузі знання.

Принцип - цс ідея, думка, основне положення.

Метод - це шлях, спосіб досягнення мети.

Принципи і методи забезпечення безпеки належать до спеціальних, на відміну від загальних методів, властивих діалектиці і лоеіці. Методи і принципи певним чином пов'язані. Засоби забезпечення безпеки - цс конструктивне, організаційне, матеріальне втілення, конкретна реалізація принципів і методів.

Принципи, методи, засоби - логічні етапи забезпечення безпеки. Вибір їх залежить від конкретних умов діяльності, рівня безпеки, вартості й інших критеріїв.

Принципи забезпечення безпеки. Класифікація. Визначення

Принципів забезпечення безпеки багато. їх можна класифікувати за декількома ознаками. За ознакою реалізації їх умовно поділяють на 4 класи: орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні.

Деякі принципи відносяться до декількох класів одночасно. Принципи забезпечення безпеки утворюють систему. Водночас кожен принцип має відносну самостійність. Розглянемо детальніше деякі принципи. Для цього дамо визначення групи і кожного розглянутого принципу, а також наведемо приклади його реалізації.

Орієнтуючі принципи

Принципи, що орієнтують, - це основні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень.

Принцип системності полягає в тому, що будь-яке явище, дія, будь-який об'єкт розглядається як елемент системи. Під системою розуміється сукупність елементів, взаємодія між якими адекватно однозначному результату.

Таку систему називають визначеною. Якщо ж сукупність елементів взаємодіє так, що можливі різні результати, то система називається нсвизначеною. Причому рівень невизначеності системи тим вищим, чим більше різних результатів може з'явитися. Невизначеність є результатом неповного обліку елементів і характером взаємодії між ними.

До елементів системи відносяться матеріальні об'єкти, а також відносини і зв'язки, що існують між ними. Так, наприклад, відомо, що будь-який нещасний випадок породжується сукупністю умов або причин, що знаходяться в ієрархічній співпідпорядкованості. Ця сукупність і є визначеною системою, тому що взаємодія, що її утворюють елементів призводить до такого небажаного результату, як нещасний випадок.

Системний підхід до профілактики травматизму полягає в тому, щоб насамперед для конкретних умов визначити сукупність елементів, що утворюють систему, результатом якої є нещасний випадок. Виключення одного або декількох елементів руйнує систему й усуває негативний результат.

Таким чином, розглядаючи явища із системних позицій, варто розрізняти такі поняття, як система, елементи системи і результат.

Причому перераховані поняття самі знаходяться в системному відношенні між собою.

Розрізняють природні та штучні системи. У штучних системах результат називають метою. При конструюванні штучних систем спочатку визначають реальну мсту, яку необхідно досягти, і визначають елементи, що утворюють систему. Такі системи можна називати цілеспрямованими. У питаннях безпеки ці системи відіграють основну роль. Задача зводиться, власне кажучи, до того, щоб на природну систему, що веде до небажаного результату, накласти штучну систему, що веде до бажаної мети. При цьому позитивна мста досягається за рахунок виключення елементів із природної системи або нейтралізації їхніми елементами штучної системи. Можна, отже, говорити про системи і контрсистеми.

Принцип системності полягає в тому, щоб розглядати явища із системних концепцій у їхньому взаємному зв'язку і цілісності. Сам термін система (гр. кукіста - ціле, складене з частин, з'єднання) позначає зв'язок, з'єднання, ціле. Система має такі властивості, яких немає в складових її елементів. Стосовно системи справедливе твердження, що ціле більше суми частин, що його утворюють. Це так званий ефект емерджентності, на відміну від адитивності суми елементів, що не утворюють систему.

Таким чином, система - це не механічне сполучення елементів, а якісно нове утворення. Саме тому, щоб правильно кваліфікувати результат або досягти бажану мету, ми повинні мати повне уявлення про елементи, що утворюють систему. Принцип системності в питаннях безпеки реалізується в різних формах. Необхідно зазначити, що кожна система входить до складу іншої системи, що, у свою чергу, є частиною більшої системи і т.д. У зв'язку з цим іноді говорять про підсистеми, системи, супсрсистеми.

Принцип системності відбиває універсальний закон діалектики про взаємний зв'язок явищ. Принцип системності орієнтує на облік усіх елементів, що формують розглянутий результат, на повний облік обставин і факторів для забезпечення безпеки життєдіяльності.

Принцип деструкції (від лат. сіскігисііо - руйнування) полягає у тому, що система, що призводить до небезпечного результату, руйнується за рахунок виключення з неї одного або декількох елементів. Принцип деструкції органічно пов'язаний

із розглянутим принципом системності і має настільки ж універсальне значення.

При аналізі безпеки спочатку використовують принцип системності, а потім, з огляду на принцип деструкції, розробляють заходи, спрямовані на виключення деяких елементів, що приводить до бажаної мети. Пояснимо на прикладах.

1. Для виникнення і розвитку процесу горіння необхідні пальне, окислювач і джерело запалювання з визначеними параметрами. Так, найбільша швидкість горіння спостерігається в чистому кисні, найменша - при вмісті кисню в повітрі 14%, при зменшенні концентрації кисню горіння більшості речовин припиняється. Температура палаючої речовини також повинна бути визначеною. Якщо палаючий об'єкт охолоджений нижче температури запалення, то горіння припиняється. Запалення можливе також тільки за умови визначеної потужності джерела запалювання. Порушення хоча б однієї з умов, необхідних для процесу горіння, призводить до припинення горіння. Це обставина широка використовується в практиці гасіння пожеж. Принцип деструкції також використовується в техніці попередження вибухів газів, пилу, пару.

2. Відомо, що суміш пального й окислювача горить лише у визначеному інтервалі концентрацій. Мінімальна концентрація, при якій можливий вибух, називається нижньою концентраційною межею. Максимальна концентрація, при якій ще можливий вибух, називається верхньою концентраційною межею. Щоб уникнути вибуху, потрібно тим або іншим способом знизити концентрацію нижче нижньої межі або підняти вище верхньої концентраційної межі вибуховості. Іншими словами, потрібно застосувати принцип деструкції, що полягає у цьому випадку у виключенні такої умови, як вибухова суміш.

3. Принцип деструкції застосовується для попередження такого явища, як самозаймання. Самозаймання характеризується тим, що горіння речовини виникає при відсутності зовнішнього джерела запалювання. Чим нижча температура, при якій відбувається процес самозаймання, тим речовина небезпечніше в пожежному відношенні. До самозаймистих відносяться речовини рослинного походження (сіно, солома), торф, викопне вугілля, олії і жири, деякі хімічні речовини і суміші. Самозаймання відбувається внаслідок екзотермічних реакцій при недостатньому відводі тепла. Найбільш небезпечні рослинні олії і жири, що містять визначені органічні сполуки, здатні легко окислятися і полімеризуватися, наприклад, лляна олія. Особливу небезпеку представляють тканини (спецодяг), обтиральні матеріали, на які потрапили рослинні олії. Промаслений спецодяг варто розвішувати так, щоб забезпечити вільний доступ повітря до поверхні тканини. Цим самим порушується умова самозаймання, тому що виключається накопичення тепла.

4. Принцип деструкції використовується для запобігання вибухів у компресорних установках. При стисканні газів у компресорних установках виникає небезпека вибуху. Це пов'язано із розщепленням мастил при підвищенні температури зі зростанням тиску газу. Щоб виключити можливість вибуху, необхідно забезпечити надійне охолодження компресора і застосовувати для змащування компресорні мастила з температурою спалаху 216-242°С. Температура стиснутого газу повинна бути на 70°С нижчою за температуру спалаху мастила. На основі принципу деструкції можна запобігти запаленню пальної суміші.

5. Запалення пальної системи можливе тільки в тому випадку, якщо кількості енергії досить для протікання реакції. Необхідність максимальної потужності імпульсу запалювання для запалення широко"використовують під час захисту від вибуху.

Ми розглянули приклади реалізації принципу деструкції. При цьому показали тільки можливість застосування принципу. Варто зазначити, що самих технічних способів, за допомогою яких утілюється цей принцип, досить багато і ґрунтуються вони на технічних або організаційних засобах.

Принцип зниження небезпеки полягає у використанні рішень, ЩО спрямовані на підвищення безпеки, але Не забезпечують досягнений бажаного або необхідного за нормами рівня. Цей принцип у Певному сенсі носить компромісний характер. Наведемо приклади:

1. Одним із ефективних методів підвищення пожежної безпеки в хімічному виробництві є заміна вогненебезпечних летких рідин, що застосовуються як розчинники, менш небезпечними рідинами з температурою кипіння вище 110°С (амілацетат, етиленгліколь, хлорбензолі, ксилол та ін.).

2. Для захисту від уражень електричним струмом застосовують так звані безпечні напруги (12,24,36 В). При такій напрузі небезпека ураження струмом знижується. Однак вважати такі напруги абсолютно безпечними не можна, оскільки відомі випадки ураження людини саме такою напругою.

3. Зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики досягається підбором відповідних швидкостей руху речовин, які попереджують їх розпилення; очищенням газів і рідин від домішок. З цією ж метою застосовуються нейтралізатори статичної електрики.

4. Одним із засобів підвищення безпеки шкідливих і вибухонебезпечних виробництв є розміщення обладнання на відкритих площадках. Це знижує вірогідність отруєння шкідливими речовинами, а також істотно знижує небезпеку вибуху, пожежі.

5. Зниження шкідливого впливу викидів і ступеня вибухо- і пожежонебезпеки досягається відповідним розташуванням підприємств на генеральному плані з урахуванням переважного напрямку вітру. При цьому знижується (але не виключається цілком) імовірність шкідливого впливу викидів на людей.

Принцип ліквідації небезпеки полягає в усуненні небезпечних і шкідливих факторів, що досягається зміною технології, заміною небезпечних речовин безпечними, застосуванням більш безпечного устаткування, удосконалюванням наукової організації праці та інших засобів. Цей принцип найбільш прогресивний за своєю суттю і досить багатогранний за формами реалізації. У пошуках способів реалізації саме цього з принципу варто починати як теоретичні так і практичні роботи з підвищення рівня безпеки життєдіяльності.

Розглянемо кілька прикладів.

1. Деякі каталізатори є шкідливими і вогненебезпечними. У технологічному процесі алкілірування фенолу в якості каталізатора раніше застосовували сірчану кислоту і хлористий алюміній. Тепер вони замінені катіонообмінною смолою КУ-2, що виключає небезпеку опіку кислотою.

2. Ртуть є високотоксичною речовиною. Пропонується у всіх випадках, де це можливо, ртутні прилади замінювати безртутними (апарат для вимірювання артеріального тиску).

3. Під час проведення багатьох технологічних процесів відділяється багато вибухонебезпечних і токсичних газів. Для забезпечення безпеки застосовують факельну систему збору, використання і знищення цих газів.

У смолоскипові системи для спалювання направляють не використані пальні гази і пари, що скидаються технологічним устаткуванням, а також через запобіжні клапани, патрубки та ін. Смолоскипова система складається з магістральних газопроводів, якими викиди надходять до смолоскипової труби, при виході з якої газ спалюється. До магістральних газопроводів газ підводиться по трубах з цехів і установок.

4. Під час декомпресії після перебування того, хто працював під водою або в кесоні, може виникнути кесонна хвороба. Основні порушення в організмі людини відбуваються через значне поглинання тканинами азоту. Під час декомпресії відбувається перехід азоту із розчиненого стану в газоподібний. Це викликає важке захворювання людини. Завдяки тому, що гелій дуже погано розчиняється у крові, його використовують як складову частину штучного повітря, який надається для дихання водолазам. Це запобігає появі кесонної хвороби.

5. Для підвищення пожежної безпеки у хімічному виробництві вогненебезпечні рідини слід замінювати не пальними розчинниками. До них відносяться чотирихлористий вуглець, хлористий метилен, трихлоретилен та інші.