1.2. Концепція прийнятного (припустимого) ризику в бжд

Традиційна техніка безпеки базується на категоричному імперативі - забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій. Як засвідчує практика, така концепція неадекватна законам техносфери. Вимога абсолютної безпеки, що підкуповує своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей тому, що забезпечити нульовий ризик у діючих системах неможливо.

Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (припустимого) ризику, суть якої у прагненні до такої безпеки.

Сприйняття громадськістю ризику і небезпек є суб'єктивним. Люди різко реагують на події рідкісні, що супроводжуються великою кількістю одноразових жертв. Водночас часті події, внаслідок яких гинуть одиниці або невеликі групи людей, не викликають такої реакції. Суб'єктивність в оцінці ризику підтверджує необхідність пошуку прийомів і методологій, позбавлених цього недоліку.

Прийнятний ризик сполучає у собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки і можливостями її досягнення.

Насамперед потрібно враховувати, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем небезмежні. Витрачаючи надмірні засоби на підвищення безпеки, можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

При збільшенні втрат технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні між інвестиціями в технічну і соціальну сфери.

Керування ризиком

Як підвищити рівень безпеки?

Це основне питання теорії і практики безпеки. Можливо, ця мета може бути досягнута в трьох напрямках:

1. удосконалювання технічних систем і об'єктів;

2. підготовка персоналу;

3. ліквідація наслідків.

Апріорно важко визначити співвідношення інвестицій за кожним із цих напрямків. Необхідний спеціальний аналіз із використанням конкретних даних і умов. Перехід до ризику відкриває принципово нові можливості підвищення безпеки. До технічних, організаційних, адміністративних додаються економічні методи керування ризиком. До останнього належать: страхування, грошова компенсація збитку, платежі за ризик та ін. Фахівці вважають за доцільне в законодавчому порядку ввести квоти за ризик.

Для розрахунку ризику необхідні обґрунтовані дані. Гостра потреба в них визнана в усьому світі на національному та міжнародному рівні.

В основі керування ризиком лежить методика порівняннявтрат і отриманих від зниження ризику.

Послідовність вивчення небезпек:

Стадія І - попередній аналіз небезпеки (ПАН).

Крок 1. Виявити джерело небезпеки.

Крок 2. Визначити частки системи, що можуть викликати ці небезпеки.

Крок 3. Ввести обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, що не будуть вивчатися.

Стадія II - виявлення послідовності небезпечних ситуацій, побудова дерева подій і небезпек.

Стадія III - аналіз наслідків.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ БЕЗПЕКИ

Системний аналіз - цс сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки й обґрунтування рішень щодо складних проблем, у випадку, безпеці.

Система - цс сукупність взаємозалежних компонентів, що взаємодіють між собою таким чином, що досягається визначений результат (мста).

Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розуміються не тільки матеріальні об'єкти, але й відносини і зв'язки. Будь-яка машина представляє приклад технічної системи. Системи, одним з елементів якої є людина, називається ергатичною. Приклади ергатичної системи: „людина-машина", „людина-машина-навколишнє середовище" і ти.

Принцип системності розглядає явища в їх взаємозв'язку. Мета або результат, що дає система, називається системоутворюючим елементом. Наприклад, такс системне явище, як горіння (пожежа), можливе за наявності наступних компонентів: пальне, окислювач, джерело запалення, Якщо забрати хоча б один із названих компонентів» МИ руйнуємо систему. Системи мають властивості, що відсутні в елементів, що входять до їх складу. Це найважливіша властивість систем, що має назву емерджептність, лежить в основі системного аналізу взагалі і проблем безпеки зокрема.

Методологічний статус системного аналізу незвичайний: у ньому переплітаються елементи теорії і практики, суворі формалізовані методи сполучаться з інтуїцією й особистим досвідом, з^вристичними прийомами.

Мета системного аналізу безпеки полягає в тому, щоб виявити причини, які впливають на появу небажаних подій (аварій, катастроф, пожеж, травм і т.п.) і розробити попереджувальні заходи, що зменшують імовірність їхньої появи.

„ДЕРЕВО ПРИЧИН І НЕБЕЗПЕК" ЯК СИСТЕМА

Будь-яка небезпека реалізується завдяки якійсь причині або декільком причинам. Без причин немає реальних небезпек. Отже, запобігання небезпекам або захист від них базується на знанні причин. Між реалізованими небезпеками і причинами існує причинно-наслідковий зв'язок; небезпека є наслідком деякої причини (причин), що, у свою чергу, є наслідком іншої причини і т.д. Таким чином, причини і небезпеки утворюють ієрархічні, ланцюгові структури або системи. Графічне зображення таких залежностей чимось нагадує дерево. У закордонній літературі, присвяченій аналізові безпеки об'єктів, використовуються такі терміни, як „дерево причин",,дерево відмовлень", „дерево небезпек", „дерево подій". У вибудуваних деревах, як правило, є галузі причин і галузі небезпек, що цілком відповідає діалектичному характеру причинно-наслідкових зв'язків.

Багатоетапний процес розгалуження «дерева» вимагає введення обмежень з метою визначення його меж. Ці обмеження цілком залежать від мети дослідження. Загалом, кордони розгалуження визначаються логічною доцільністю одержання нових галузей.

ЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ПРИ АНАЛІЗІ БЕЗПЕКИ СИСТЕМ

Логічні операції прийнято позначати відповідними знаками. Найчастіше вживаються операції «І» та «АБО».

Операція (або вентиль) «І» вказує на те, що для одержання цього виходу необхідно дотримуватися усіх умов на вході. Вентиль «АБО» вказує на тс, що для одержання цього виходу необхідно дотримуватися хоча б однієї з умов на вході.

Методи аналізу. Аналіз безпеки може здійснюватися апріорно або апостеріорно, тобто до або після небажаної події. В таких випадках використовуваний метод може бути прямим і зворотним.

Апріорний аналіз. Дослідник вибирає такі небажані події, що є потенційно можливими для цієї системи, і намагається скласти набір різних ситуацій, що можуть призвести до їх появи. Апостеріорний аналіз. Виконується після того, як небажані події вже відбулися. Мета такого аналізу - розробка рекомендацій на майбутнє. Апріорний і апостеріорний аналізи доповнюють один одного. Прямий метод аналізу полягає у вивченні причин, щоб передбачати наслідок.

При зворотному методі аналізуються наслідки, щоб визначити причини, тобто аналіз починається з події, що завершена. Кінцева мета завжди одна - запобігання небажаним подіям.

Маючи імовірність і частоту виникнення первинних подій, можна, рухаючись знизу вверх, визначити ймовірність події, що буде завершеною. Основною проблемою при аналізі безпеки є встановлення параметрів або кордонів системи. Якщо система буде надмірно обмежена, то з'являється можливість одержання розрізнених несистсматизованих запобіжних заходів, тобто деякі небезпечні ситуації можуть залишитися без уваги.

З іншого боку, якщо розглянута система занадто велика, то результати аналізу можуть виявитися вкрай невизначеними.