1.7. Характеристика уражень персоналу при аваріях на хімічно небезпечних об 'єктах

Серед СДОР найбільшу групу становлять речовини переважно із задушливою дією, тобто ті агенти, які головним чином уражують органи дихання, викликаючи гострий токсичний набряк легень. Деякі речовини цієї групи, діючи на слизові поверхні органів дихання і очей, викликають сильне їх подразнення із запально-некротичними змінами. Ці агенти становлять першу підгрупу, належать до речовин, що мають виражену припікаючу дію.

Представники другої підгрупи СДОР вирізняються тим, що після первинних явищ подразнення починається прихований період (період умовного благополуччя), при якому постраждалі відчувають себе абсолютно здоровими, а в подальшому раптово розвивається набряк легень. Ці агенти володіють слабкою припікаючою дією.

Хлор. Зеленувато-жовтий газ з різким запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Смертельна токсодоза 10 гхв/м³. При потраплянні хлору в значних концентраціях смерть наступає через декілька хвилин від ураження дихального та судинорухового центрів (блискавична форма). Дія газу в дещо менших концентраціях призводить до смерті через 20-30 хвилин внаслідок хімічного опіку легень.

Хлор використовується для очищення питної води та стічних вод. На очисних спорудах завжди є запас близько сотні тонн.

1966 рік м. Горький (Росія). Внаслідок аварії вилилося 126 тонн рідкого хлору. В засобах масової інформації подали команду виходити на вулицю. Це була перша помилка, оскільки хлор важчий за повітря і збирається в нижніх шарах атмосфери. Друга: лікарі, не знаючи клінічної картини отруєння хлором, почали проводити промивання шлунка. Наслідок: 5000 потерпілих, 330 дістали тяжке отруєння, всі інші — середнього і легкого ступеня важкості.

Протидії:

1. Термінова перешкода доступу отрути в організм - респіратор, протигаз, сховище. На відкритій місцевості вихід із забрудненої території перпендикулярно напрямку вітру. В приміщенні - не

виходити з помешкання, закрити щілини. Якщо є можливість, піднятися на верхні поверхи.

2. При подразненні очей, носа, глотки - промивання 2% розчином соди або простою водою. Дихати через ватно-марлеву пов'язку, змочену водою або 2% розчином соди.

3. При затрудненому диханні - інгаляція кисню, при зупинці -штучне дихання.

4. Патогенетична терапія:

• ліквідація кисневого голоду;

• боротьба з запаленням та набряком легень.

РЕЧОВИНИ ПЕРЕВАЖНО ЗАГАЛЬНООТРУЙНОЇ ДІЇ

Вони поділяються теж на дві підгрупи: отрути крові (окис вуглецю, окиси азоту) та отрути тканинні (синильна кислота, ціаніди, сірководень та інші). Для СДОР цієї групи характерна здатність вступати у взаємодію з біохімічними структурами організму, які супроводжуються порушенням енергетичних процесів, що призводить до його загибелі.

Окис вуглецю (СО). Безколірний газ, із слабким часниковим запахом. Щільність до повітря 0,967. Практично не збирається активованим вугіллям (тому звичайний протигаз неефективний). Концентрація 1,7 - 2,3 мг/л небезпечна після дії впродовж 1 години, 4,6 мг/л і вище - смерть при експозиції -1-10 хвилин. Новонароджені більш стійкі до СО і можуть вижити при дозах смертельних для дорослих. В клінічній картині переважають явища, які свідчать про порушення функції центральної нервової системи і апаратів кровообігу та дихання. У більшості випадків картину отруєння можна поділити на 3 стадії.

Початкова стадія характеризується почуттям важкості в голові, стискуючим болем у чолі та скронях, запамороченням, шумом у вухах, слабкістю, задухою, нудотою, блювотою, АТ підвищений, зіниці розширені, іноді можуть бути психічні порушення (ейфорія). Друга стадія - загальна м'язова слабкість, важкість у нижніх кінцівках (підкошуються ноги), неадекватність реакції на оточуючу обстановку, яка нагадує алкогольне сп'яніння. Обличчя бліде, на шкірі грудної клітки, внутрішній поверхні стегон плями яскраво-рожевого кольору. Дихання і пульс часті. Третя - коматозна стадія - втрата свідомості, блювота, посмикування окремих груп м'язів, невимушене сечовипускання та дефекація. Дихання поверхневе, спочатку часте, потім повільне, може мати Чейн-стоксовський характер. АТ знижений, пульс слабкий, частий, аритмічний. Фібрилярні посмикування окремих груп м'язів, клонічні (не часто тонічні) судоми. Коматозний стан вказує на високий коефіцієнт отруєння (60 - 70% НЬСО).

Динамічна залежність між основними клінічними симптомами гострого отруєння і кількістю карбоксигемоглобіну в крові представлена в таблиці 20.

Таблиця 20

Залежність між клінічними симптомами гострого отруєння і наявністю карбоксигемоглобіну в крові (гендерсон, хагард)

Коефіцієнт інтоксикації	Симптоми отруєння
0,1 (НЬСО= 10%)	Відс. ознак отруєння. При фіз. навантаженні незначна задуха.
0,2 (НЬСО = 20%)	Та сама симптоматика + головний біль.
-0,3 (НЬСО = 30%)	Гол. біль, дратівливість, швидка втома, психічні порушення.
0,4-0,5 (НЬСО = 40% - 50%)	Головний біль, запаморочення, колапс, втрата свідомості.
0.5-0.6 (НЬСО = 50%-6О%)	Часте дихання, частий пульс, кома.
0,6-0.7 (НЬСО = 60%-70%)	Втрата свідомості. Поверхневе дихання.
0,7-0,8 (НЬСО = 70%-80%)	Швидка смерть.
Більше 0,8	Моментальна смерть.

Цілком зрозуміло, що дані таблиці умовні, бо ними не передбачений ряд факторів, які змінюють швидкість отруєння, його важкість та оберненість. Найбільш важливе значення має концентрація окису вуглецю в повітрі та час перебування в отруєній атмосфері. Уяву про цей зв'язок дає наступна таблиця 21.

Протидії:

1. Винести постраждалого з отруєної атмосфери.

2. Послабити комір сорочки та білизни.

3. Тепло, спокій.

4. Вдихання нашатирного спирту.

Таблиця 21

Вміст карбоксигемоглобіну в крові залежно від концентрації СО в повітрі і часу перебування в отруєній атмосфері (сайрес, янг)

Концентрація СО	Тривалість	Вміст НЬСО ( %)
в повітрі (мг/л)	перебування (в годинах)
0,23-0,34	5-6	23-30
0,46-0,69	4-5	36-44
0,8-1,15	3-4	47-53
1,26-1,72	1,5	55-60
1,84-2,3	1,0	61-64
2,4-3,4	30-45 хв.	64-68
3,5-5,7	20-30 хв.	68-73
5,8-11,5	2-5 хв.	73-76

5.Штучне дихання (до 2-х годин) після очистки порожнини рота

від блювотних мас.

6. Вдихання карбогену (суміш 95% 0₂+ 5% С0₂).

7. Введення 0,3-1%) солянокислого лобеліну в/в.

8. Введення 1,0-2,0 цитітону в/м (п/ш).

9. Введення кордіаміну 1,0 в/м.

Синильна кислота. Безколірна рідина, із запахом гіркого мигдалю. Температура кипіння - 26°С. Щільність пару за повітрям -0,93. Смертельна токсодоза 1,5-2,0 мг-хв/л, при прийомі всередину смертельна доза - 1 мг/кг.

Всмоктування синильної кислоти відбувається дуже швидко через слизові оболонки дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту і трохи повільніше через шкіру.

Умовно розрізняють дві форми отруєння ~ блискавичну та повільну.

При блискавичній формі (при відповідній концентрації) достатньо декількох вдихів для того, щоб впродовж 1-3 хвилин розвинулася апоплексична картина: задуха, короткочасне збудження, втрата свідомості, параліч дихального та судинно-рухових центрів.

При повільній формі інтоксикація відбувається поступово: хворі скаржаться на гіркий смак у роті, загальну слабкість, заніміння слизової оболонки. Далі з'являється нудота, шум у вухах, задуха, біль в серці, затруднене мовлення.

Якщо не перешкодити надходження отрути в організм, то з'являється запах гіркого мигдалю, металевий смак в роті, заніміння слизової порожнини рота. Пульс частий, дихання стеторозне (короткий вдих, подовжений затруднений видих). Зіниці розширені. Далі - втрата свідомості, клоно-тонічні судоми, екзофтальм.

Врешті-решт, судоми завершуються (паралітична стадія). Тонус м'язів падає. Рефлекси відсутні. АТ різко знижений, пульс ниткоподібний, дихання аритмічне - смерть.

Протидії:

1. Винести потерпілого. Протигаз.

2. Тепло, спокій.

3. Антидотна терапія (якщо її немає, все останнє не допоможе).

а) тіосульфат;

б) вдихати пари амілнітриту;

в) в/в метиленовий синій (або хромосмон);

г) в/в глюкоза.

4. Штучне дихання.

5. Додаткові: в/в цитітон, лобелін, адреналін, ефедрин, мезатон, п/ш - кофеїн.

РЕЧОВИНИ ЗАДУШЛИВОЇ І ЗАГАЛЬНООТРУЙНОЇ ДІЇ

Третя група, яка при інгаляції викликає набряк легень, а при резорбції - загальноотруйну дію.

Сірководень. Безколірний газ із запахом тухлих яєць, 1° кипіння 70°С. При дії в малих концентраціях - з'являються симптоми подразнення кон'юнктиви, нежить, нудота, задуха, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабкість. При концентрації 1 мгхв/л і вище -втрата свідомості, судоми, смерть (апоплексична форма).

Протидії:

1. Винести потерпілого.

2. Тепло, спокій.

3. Штучне дихання з киснем.

4. При втраті свідомості - кровопускання 300,0 - 400,0 з наступним в/в введенням хромосмона 20-30 мл.

5. Дихальні аналептики, пресорні аміни за показами.