Ідентифікація небезпек

Під ідентифікацією розуміють процес виявлення і встанов­лення кількісних, тимчасових, просторових та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.

У процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, імовірність "їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для розв'язання конкретної задачі.

Головне в ідентифікації - встановлення можливих причин прояву небезпеки. Цілком ідентифікувати небезпеки дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій і катастрофзалишаються нез'ясованими довгі роки або назавжди.

Можна говорити про різний ступінь ідентифікації: більш-менш повної,-наближеної, орієнтовної і т.п.

Причини і наслідки

Умови, при яких реалізуються потенційні небезпеки, називаю­ться причинами.

І Іншими словами, причини характеризують сукупність обставин, завдяки яким небезпеки виявляються і викликають ті або інші небажані наслідки, збиток.

Форми збитку, або небажані наслідки, різноманітні: травми ірізного ступеня важкості, захворювання, шкода навколишньому Середовищу та ін.

Небезпека, причини, наслідки є основними характеристиками Таких подій, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа І т.д.

Тріада «небезпека- причини - небажані наслідки» - це логічний Процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальний збиток (наслідок). Як правило, цей процес включає кілька причин, Тобто є багатопричинним. Та сама небезпека може реалізуватися в Небажану подію через різні причини.

В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин.

Аксіома про потенційну небезпеку діяльності

Людська практика дає підставу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

У жодному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки. Отже, можна сформулювати наступний висновок: будь-яка діяльність-потенційно небезпечна. Це твердження має аксіоматичний характер. Ця аксіома має виняткове методологічне й евристичне значення. З цієї аксіоми випливає висновок про те, що, незважаючи на Захисні заходи, завжди зберігається деякий залишковий ризик.

Квантифікація небезпек

Квантифікація - це введення кількісних характеристик для ( оцінки складних, якісно обумовлених понять.

Застосовуються числові, бальні й інші прийоми квантифікації. Найбільш розповсюдженою оцінкою небезпеки є ризик.

В. Маршалл дає наступне визначення: ризик - частота реалізації небезпек.

Кількісна оцінка - це відношення числа тих або інших несприятливих наслідків до їхнього можливого числа за визначений період. Визначаючи ризик, необхідно вказати клас наслідків, тобто відповісти на запитання: ризик чого?

Формально ризик - цс частота. Але, власне кажучи, між цими поняттями є істотна різниця, тому що стосовно проблем безпеки про можливе число несприятливих наслідків доводиться говорити умовно.

Розрізняють індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує небезпека визначеного виду для окремого індивідуума.

Соціальний ризик (точніше - груповий) - цс ризик для групи людей. Соціальний ризик - це залежність між частотою подій і числом уражених при цьому людей.

Слід зазначити, що процедура визначення ризику досить приблизна. Можна виділити 4 методичних підходи до визначення ризику:

1. інженерний, що спирається на статистику, розрахунок частот, вірогідний аналіз безпеки, побудову дерев небезпеки;

2. модельний, заснований на побудові моделей впливу шкідливих факторів на окрему людину, соціальні, професійні групи і т.п.;

3) експертний, коли імовірність подій визначається на основі опитування досвідчених фахівців, тобто експертів;

4) соціологічний, заснований на опитуванні населення.

Перелічені методи висвітлюють різні аспекти ризику, тому застосовувати їх необхідно в комплексі.