Захист від вібрації

Існує кілька основних напрямків боротьби з вібрацією. Боротьба з вібрацією в джерелі її виникнення допускає конструювання і проектування таких машин і технологічних процесів,

у яких виключені або знижені нсврівноважені сили, відсутня ударна взаємодія деталей, замість підшипників коливання використовуються підшипники ковзання. Застосування спеціальних видів зчеплення і чистоти поверхні шестірень дозволяють знизити рівень вібрації на 3-4 дБ. Усунення дисбалансу обертових мас досягається балансуванням.

Відокремлення від режиму резонансу досягається або зміною характеристик системи (маси і жорсткості), або зміною кутової швидкості. Жорсткі характеристики системи змінюються введенням у конструкцію ребер жорсткості або зміною її пружних характеристик.

Вібродемпфірування - це зниження вібрації об'єкта шляхом перетворення її енергії в інші види (у кінцевому рахунку - у теплову). Збільшення втрат енергії можливо досягти різними прийомами: використанням матеріалів з великим внутрішнім тертям; викори­станням пластмас, дерева, гуми; нанесенням шару пружних матеріалів (руберойд, фольга, мастика, пластичні матеріали та ін.).

Віброгасіння - це спосіб зниження вібрації шляхом введення в систему додаткових реактивних імпедансів (опорів).

Віброізоляція - це спосіб зменшення вібрації захищеного об'єкта за допомогою введення в систему пружного зв'язку, що перешкоджає передачі вібрації від джерела коливань до основи або суміжних елементів конструкцій.

У промисловості знаходить застосування активний віброзахист, який передбачає введення додаткового джерела енергії, за допомогою якого здійснюється зворотний зв'язок від об'єкта до системи віброізоляції. Для захисту від вібрації застосовуються спеціальні засоби індивідуального захисту (рукавиці, рукавички).

ШУМ

Будь-який небажаний звук прийнято називати шумом. Шум шкідливий для здоров'я, знижує працездатність, підвищує рівень небезпеки. Тому необхідно передбачати міри захисту від шуму. А для цього необхідно володіти відповідними знаннями.

Шум - це механічні коливання, що поширюються у твердому, рідкому або газоподібному середовищі. Частки середовища при цьому коливаються щодо положення рівноваги. Звук поширюється в повітрі зі швидкістю 344 м/с. Шум створюється джерелом, що має визначену потужність Р. Потужність, що припадає на одиницю площі, перпендикулярної до напрямку поширення звуку, називається інтенсивністю звуку.

Тиск Р, що виникає в середовищі при проходженні звуку, називається акустичним.

Абсолютні значення інтенсивності і тиску змінюються в широких межах. Користуватися абсолютними значеннями цих характеристик шуму незручно. Крім того, відчуття людини пропорційні логарифмові подразника (закон Вебера-Фехнера). Тому введено особливі показники, які називають рівнями, і які визначаються в децибелах (дБ).

Слуховий апарат людини найбільш чутливий до звуків високої частоти. Тому для оцінки шуму необхідно знати його частоту, що виміряється в герцах (Гц), тобто числом коливань у секунду. Вухо людини сприймає звукові коливання в межах 16-20 000 Гц. Нижче 16 Гц і вище 20 000 Гц знаходяться відповідно області нечутних людиною інфразвуків і ультразвуків. Залежність рівнів від частоти називається спектром шуму. Спектри шуму (як і вібрації) бувають дискретними, суцільними і змішаними. У суцільних спектрах інтервали між частотними складовими нескінченно малі.

На практиці у боротьбі із шумом використовуються так звані октавні смуги. Використовується наступний ряд еєредньо геометричних частот октавних смуг: 63, 125,250,500, 1000,2000, 4000, 8000 Гц. Спектри представляються у вигляді таблиць або графіків.

Встановлені наступні методи визначення шумових характеристик машин:

1. метод вільного звукового поля;

2. метод відбитого звукового поля (ревербераційні камери);

3. метод зразкового джерела шуму;

4. метод виміру шумових характеристик на відстані 1 м від зовнішнього контуру машини.

Найбільш точні перші два методи.

Шкідливий вплив шуму залежить і від тривалості перебування людини в несприятливих в акустичному відношенні умовах.