3.3. Мотивація діяльності

Мотивація або спонукання - цс такі функціональні стани організму, при яких людина прагне робити дії, спрямовані на досягнення визначених потреб і результатів.

У діяльності людини виявляються 5 основних мотивів: вигода, безпека, зручність, задоволеність, нівелювання (бути не гіршою за інших).

Зазначені мотиви нерідко вступають у протиріччя. Тому важливо знати закономірності, яким підкоряється мотивація діяльності.

Звернемо увагу на одну закономірність мотивації, що досліджував американський психолог Дж. Аткінсон (1957). Він вивчав, як впливають складні завдання на силу мотивації до його виконання. Дослідження засвідчило, що підчас виконання найпростіших завдань, де ймовірність успіху була близькою до одиниці, мотивація була близькою до нуля. Мотивація падала до нуля і під час виконання особливо важких завдань, де ймовірність досягнення мети була дуже малою і надій на успіх майже не було. Найбільша сила мотивації, як засвідчили дослідження Дж. Аткінсона, виникала до виконання дій середніх труднощів, де було досить надій на успіх, але де були й труднощі, що роблять такий успіх привабливим.

У тому ж дослідженні було показано, що характер зв'язку між труднощами дії і силою мотивації до його виконання залежить від індивідуальних особливостей людей і, зокрема, від властивостей нервової системи. Так, випробувані, які відрізняються слабшою нервовою системою, як правило, були сильніше мотивовані на виконання більш простих дій, ніж інші. У таких людей максимум мотивації виявлявся в задачах, де імовірність недосягнення мети складала р < 0,5, тобто де було більше надії на успіх. Випробувані, що вирізняються сильнішою нервовою системою, навпаки, були схильні прагнути до виконання дій такого ступеня труднощів, що перевищувала середню. У них максимум мотивації був у задачах, де ймовірність неуспіху становила р > 0,5.

У цих дослідженнях виявився і такий зв'язок: випробувані слабшого типу, поряд з більш простими задачами, нерідко віддавали перевагу і задачам дуже високої складності. Такий, здавалося б, несподіваний факт пояснюється так. Люди подібної категорії досить чуттєві до оцінки їхніх особистісних якостей у суспільній думці, до загрози їхньої репутації. Якщо вибирається дуже складна задача і не вдається_#її розв'язати, то така невдача їхній репутації не загрожує. Нерозв'язаний ж задачі середньої складності, а тим більше простої, уже може служити свідченням недоліку їхніх інди­відуальних якостей. Острах прояву такої неспроможності й штовхає іноді таких людей на вибір задач особливо високої складності.

У діях людини психологи виділяють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну і виконавчу. Порушення в кожній з цих частин спричинює порушення дій уцілому.

Людина порушує вимоги безпеки з наступних причин:

• через незнання цих вимог;

• через небажання виконувати відомі йому вимоги безпеки;

• у зв'язку з невмінням виконати вимоги;

• у зв'язку з неможливістю виконати вимоги (через причини, що не залежать від людини).

У психологічній класифікації причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків можна виділити три класи.

Порушення мотиваційної частини дій. Виявляється в небажанні виконувати визначені дії (операції). Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку, схильна до ризику, негативно ставиться до трудових і (або) технічних регламентацій) і тимчасовим (людина в стані депресії, алкогольного сп'яніння).

Порушення орієнтовної частини дій. Виявляється в незнанні правил експлуатації технічних систем і норм безпеки праці і способів їхнього виконання.

Порушення виконавчої частини. Виявляється в невиконанні правил (інструкцій, розпоряджень, норм і т.д.) унаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей людини вимогам роботи. Така невідповідність, як і у випадку з порушенням мотиваційної частини дій, може бути постійною (недостатня координація, погана концентрація уваги, невідповідність зростанню габаритам устаткування, що обслуговується, і т.д.) і тимчасовою (перевтома, зниження працездатності, погіршення стану здоров'я, стрес, алкогольне сп'яніння).

Ця класифікація надає реальну можливість відповідно до кожної групи причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків призначити групу профілактичних заходів у кожній частині: мотиваційна частина - пропаганда і виховання; орієнтовна - навчання, відпрацьовування навичок; виконавча -профвідбір, медичне обстеження.