3.2. Особливі психічні стани

За часом дії психічні стани можна розділити на наступні групи:

1. Відносно стійкі і тривалі стани. Це стан задоволеності або не задоволеності роботою, зацікавленості працею або байдужності до неї і т.п.

2. Тимчасові, ситуативні стани. Виникають під впливом різного роду недоліків у виробничому процесі або у взаємовідносинах працівників.

3. Стан, що виникає періодично в ході трудової діяльності. Таких станів багато. Наприклад, знижена готовність до роботи, підвищена працездатність, стомлення, сонливість, апатія, підвищена активність і т.п.

Необхідно відзначити, що організація контролю за психічним станом операторів необхідна в зв'язку з можливістю появи у фахівців особливих психічних станів, що не є постійною властивістю особистості, але які виникають спонтанно або під впливом зовнішніх факторів і істотно змінюють працездатність людини. Це так звані пароксизмальні розлади свідомості: психогенні зміни настрою, стану, пов'язані з прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв), група розладів різного походження (органічні захворювання головного мозку, епілепсія, різні стани непритомності), що характеризуються короткочасною (від секунд до декількох хвилин) втратою свідомості.

Психогенні зміни й афективні стани виникають під впливом психічних впливів. Зниження настрою й апатія можуть тривати від декількох годин до 1-2 місяців.

Зниження настрою спостерігається у разі загибелі рідних і близьких людей, після конфліктних ситуацій. При цьому з'являється байдужність, млявість, загальна скутість, загальмованість, утруднення переключення уваги, уповільнення мислення. Зниження настрою супроводжується погіршенням самоконтролю і може бути причиною виробничого травматизму. Практичний досвід свідчить, що прийом легких стимуляторів (чай, кава) допомагає в боротьбі із сонливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Уживання транквілізаторів - препаратів, що пом'якшують психоемоційні стресові стани (емоціотропні адаптогени -седуксен, еленіум), становлять особливу проблему. Маючи виражену заспокійливу дію і попереджаючи розвиток неврозів, ці препарати можуть знизити психічну активність, сповільнити реакції, викликати апатію і сонливість.

До числа постійних факторів, що підвищують індивідуальну схильність небезпеки і здійснення помилок, належить вживання спиртних напоїв. Навіть незначне вживання алкоголю збільшує імовірність нещасних випадків, оскільки алкоголь впливає на діяльність нервової системи і на поведінку людини: порушується координація рухів; людина при цьому реагує на зовнішні впливи з меншою швидкістю і точністю або ж, навпаки, поспішно, коливання уваги стають безладними і менш керованими; порушується також широта і критичність мислення, людина робить поспішні висновки або приймає необдумані рішення. Який би не був ступінь сп'яніння, будь-яке, навіть незначне вживання алкоголю підвищує можливість небезпеки: Регулярне вживання алкоголю знижує опірність організму, внаслідок чого можуть виникати різні захворювання, особливо інфекційні. На організм, уражений алкоголем, сильніше діють і промислові отрути, що викликають деякі професійні захворювання. Алкоголь і отруйні речовини, потрапляючи в організм, комплексно впливають на нього, що в багатьох випадках викликає важке отруєння.

З позиції безпеки праці особливе значення має посталкогольна астенія (похмілля). Розвиваючись у дні після вживання алкоголю, вона не тільки знижує працездатність людини, але й призводить до загальмованості і зниження обережності.

Пароксизмальні перерви в операторській діяльності можуть бути причиною згубних наслідків, особливо для водіїв автотранс­порту, верхолазів, монтажників, будівельників, що працюють на висоті. Сучасні засоби психофізіологічних досліджень дозволяють виявляти осіб із прихованою схилістю до пароксизмальним станів. Під виливом образи, виробничих невдач можуть розвиватися афективні стани (афект - зрив емоцій). У стані афекту в людини розвивається психогенне (емоційне) звуження обсягу свідомості. При цьому спостерігаються різкі рухи, агресивні та руйнівні дії. Особи, схильні до афективних станів, відносяться до категорії підвищеного ризику травматизації і не повинні допускатися до відповідальних робіт.

На ситуацію, що може сприйматись як образлива, можливі наступні реакції:

Конфлікт - реакція, що виникає, коли людині доводиться вибирати між двома потребами, що діють одночасно. Така ситуація часто виникає тоді, коли необхідно рахуватися або з потребами виробництва, або зі своєю безпекою.

Поведінка зриву - при повторюваних невдачах або при надзвичайній ситуації людина може відмовитися від своїх цілей. Вона доходить до заперечення деяких внутрішніх і зовнішніх потреб. У цьому випадку також будуть виявлятися реакції, схожі на смиренність, пасивність, апатію, а в деяких випадках на зрив.

Тривога (тривожне чекання) - емоційна реакція на небезпеку. Людина з труднощами здатна визначити об'єкт або причини свого стану. Особа, що знаходиться в стані занепокоєння, набагато більше схильна до помилки або небезпечного вчинку.

Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявної небезпеки. Функціонально страх служить попередженням про майбутню небезпеку, спонукає шукати шляхи її запобіганню. Страх варіює в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах).

Переляк - безумовно рефлекторний „раптовий страх". Острах, навпаки, завжди пов'язаний з усвідомленням небезпеки, виникає повільніше і довше продовжується. Жах - найсильніший ступінь ефекту страху і придушення страхом розуму.

Усвідомлення небезпеки може викликати різні форми емоційних рішень. Перша їхня форма - реакція страху - виявляється в заціпенінні, тремтінні, недоцільних учинках. Розвивається за механізмом пасивно-оборонного рефлексу. Ця форма реакції на небезпеку негативно позначається на діяльності.

Нерідко виражений страх може тонізувати кору головного мозку й разом з процесами мислення виявляється як „розумний страх" у вигляді побоювання, обережності, обачності.

Паніка - одна з форм страху. Біологічним механізмом її є активно-оборонний вид рефлексу; вона також негативно позначається на діяльності людини. У цьому випадку страх досягає сили афекту і здатний нав'язувати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія).

Розглядаючи вплив панічного стану на рухи людини, варто виділити наступні найбільш можливі помилки:

1. Дія не відбувається, тобто панічний стан призводить до повної заціпленості вчинків. У побуті про подібні випадки говорять: „його заціпило", „остовпів" від жаху (або від несподіванки).

2. В автоматично виконуваній послідовності вчинків виникає пробіл, а людина робить рухи, зайві в даній ситуації.

3. Реакція на паніку виражається у виді інстинктивних захисних рухів, що, однак, не відповідає об'єктивним вимогам захисту.

4. Людина продовжує виконувати автоматичні дії без змін, замість того, щоб припинити або змінити їх.

Стан паніки - це той самий передавальний механізм, через який суб'єктивні індивідуальні фактори впливають на спричинення або розвиток небезпечної ситуації.

Перелічені вище фактори постійно або тимчасово підвищують можливості появи небезпечної ситуації або нещасних випадків, але це, однак, не означає, що їхній вплив завжди веде до створення небезпечної ситуації або до нещасного випадку. Інакше кажучи, їх не слід однозначно розглядати як причини, що безпосередньо викликають небезпеку. Поведінка великих мас людей, особливо в умовах паніки, має свої закони і відрізняється від поведінки однієї людини. Основнимимеханізмами формування юрби і розвитку її специфічних якостей є циркуляційна реакція - зростаюче направлене емоційне зараження, а також слухи.

Відсутність чіткої мети є причиною найважливішої властивості юрби - її легке перетворення з одного виду поведінки в іншу (цікавість, експресія, агресивні дії та ін.). Такі перетворення відбуваються спонтанно, а в умовах надзвичайних ситуацій досить небезпечною є юрба, що заражена масовою панікою важко піддається керуванню.

Масова паніка - один з видів поведінки юрби. Психологічно характеризується станом масового страху перед реальною або уявною небезпекою, що зростає в процесі взаємного зараження і блокування здатності раціональної оцінки обстановки, мобілізації вольових ресурсів і організації спільної протидії. Група людей легше перетворюється в панічну юрбу, коли не чітка або суб'єктивно значуща загальна мета, або знижується згуртованість групи й авторитет її лідерів.

Виділяються соціально-ситуативні умови виникнення масової паніки, пов'язані з загальною обстановкою психічної напруженості, що викликає стан тривоги, чекання важких подій (повінь, землетрус, посуха та ін.), загально психологічні умови (несподіванка, переляк), фізіологічні умови (втома, голод, сп'яніння).

Закони групової психології необхідно враховувати при аналізі небезпечних ситуацій. Психологічна наука дає деякі рекомендації щодо корекції поведінкових реакцій людини і діям у надзвичайних ситуаціях.