2.4. Людина як елемент системи „людина-середовище"

Під системою розуміють таку сукупність елементів, взаємодія між якими адекватна меті, що стоїть перед системою. Бінарна система «людина-середовище» багатоцільова. Одна з них -безпека, тобто не завдати шкоди здоров'ю людини. Природно, що кожна система має і деяку суто технологічну мсту, пов'язану з досягненням визначеного, наперед заданого результату. Перед творцями систем стоїть складне завдання узгодження цілей і усунення можливих протиріч між ними.

У межах цього викладу розглядаються умови забезпечення тільки однієї мети - безпеки. Досягнення безпеки системи «людина-середовище» можливе тільки в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного елемента, що входить до цієї системи.

Для того, щоб виключити негативні наслідки взаємодії зовнішнього середовища й організму, необхідно забезпечити певні умови функціонування системи «людина-середовище». Характе­ристики людини відносно сталі. Елементи зовнішнього середовища піддаються регулюванню в більш широких межах. Отже, вирішуючи питання безпеки системи «людина-середовище», необхідно враховувати насамперед особливості людини.

Людина в системах безпеки виконує таку роль:

• є об'єктом захисту;

• виступає засобом забезпечення безпеки;

• сама може бути джерелом небезпек.

Таким чином, ланки системи «людина-середовище» органічно взаємозалежні.

У гарантуванні безпеки тих або інших систем беруть участь багато груп фахівців: науковці, конструктори, проектувальники, експлуатаційні працівники та ін. Формуючи безпеку, ці групи водночас можуть створювати небезпеки своїми можливими помилками, що припускаються під час прийняття рішень. Щоб система «людииа-середовище» функціонувала ефективно і не завдавала шкоди здоров'ю людини, необхідно забезпечити сумісність характеристик середовища і людини.

Сумісність елементів системи „людина-середовище"

Антропометрична сумісність допускає облік розмірів тіла людини, можливості огляду зовнішнього простору, положення (позиції) оператора в процесі роботи. Під час розв'язання цього завдання визначають простір робочого місця, зони досяжності для кінцівок оператора, відстань від оператора до пульту та ін. Складність забезпечення цієї сумісності полягає в тому, що антропометричні показники в людей різні. Сидіння, що задовольняє людину середнього зросту, може виявитися вкрай незручним для людини низької або дуже високої.

Для більш правильного використання антропометричних даних людини під час проектування машин застосовують метод сомато-графії або моделювання. Соматографія - це робочий метод, суть якого полягає в конструюванні схематичних зображень тіла людини в різних положеннях у взаємозв'язку з тими операціями, які вона повинна виконувати.

Моделювання - це метод, в основі якого лежить використання об'ємних або плоских моделей фігури людини.

Таблиця 3 Оптимальні відчуття залежно від мікрокліматичних параметрів
	Температура С°	Відносна пологість повітря, %	Стан
	21	40	Найбільш приємний стан
		75	Відсутність неприємних відчуттів
		85	Гарний спокійний стан
		91	Утома, подавлений стан
	24	20	Відсутність неприємних відчуттів
		65	Неприємні відчуття
		80	Потреба в спокої
		100	Неможливість виконання важкої роботи
	ЗО	25	Неприємне відчуття відсутнє
		50	Нормальна працездатність
		65	Неможливість виконання важкої роботи
		81	Підвищення температури тіла
		90	Небезпека для здоров'я

Докладно питання антропометрії розглядаються в ергономіці, що вивчає закони оптимізації робочих умов.

Біофізична сумісність - створення такого навколишнього середовища, що забезпечує прийнятну працездатність і нормальний фізіолог ічний стан людини. Ця задача пов'язана з вимогами безпеки.

Особливе значення має терморегулювання організму людини, що залежить від параметрів мікроклімату. У таблиці наведені дані, які необхідно враховувати під час проектування умов діяльності.

Біофізична сумісність враховує вимоги організму до віброаку-стичних характеристик середовища, освітленості та інших фізичних параметрів.

Енергетична сумісність передбачає узгодження дій органів керування машиною з оптимальними можливостями людини у відношенні докладених зусиль, затрачуваної потужності, швидкості і точності рухів.

Силові й енергетичні параметри людини мають визначені межі. Для використання в дію сенсомоторних пристроїв (важелів, кнопок, перемикачів і т.п.) можуть знадобитися дуже великі або надзвичайно малі зусилля. 1 те й інше погано. У першому випадку людина буде втомлюватися, що може призвести до небажаних наслідків у керованій системі. У другому випадку можливе зниження точності роботи системи, тому що людина не відчуває опору важелів.

Можливості рухового апарата становлять певний інтерес при конструюванні захисних пристроїв і органів керування. Сила скорочення м'язів людини коливається в широких межах. Наприклад, номінальна сила кисті в 450-650 Н при відповідному тренуванні може бути доведена до 900 Н. Сила стисканння в середньому Дорівнює 500 Н для правої і 450 Н для лівої руки, і може збільшуватися в два рази і більше.

Інформаційна сумісність має особливе значення в забезпеченні безпеки.

У складних системах людина, звичайно, безпосередньо не керує фізичними процесами. Найчастіше він вилучений від місця їхнього виконання. Об'єкти керування можуть бути невидимі, невловимі, невідчутні. Людина бачить покази приладів, екранів, мнемосхем, чує сигнали, що свідчать про хід процесу. Усі ці пристрої називають засобами відображення інформації (ЗВІ). При необхідності той, хто працює, користується важелями, ручками, кнопками, вимикачами й іншими органами керування, що разом утворює сенсомоторне поле. ЗВІ і сенсомоторні пристрої — це так звана модель машини (комплексу). Через неї людина й здійснює керування найскладні­шими системами.

Щоб забезпечити інформаційну сумісність, необхідно знати характеристики сенсорних систем організму людини.

Соціальна сумісність визначена тим, що людина — істота біосоціальна. Вирішуючи питання соціальної сумісності, врахо­вують ставлення людини до конкретної соціальної групи і соціальної групи до конкретної людини.

Соціальна сумісність органічно пов'язана з психологічними особливостями людини. Тому часто говорять про соціально-психологічну сумісність, що особливо яскраво виявляється в екстремальних ситуаціях в ізольованих групах. Але знання цих соціально-психологічних особливостей дозволяє краще зрозуміти аналогічні феномени, що можуть виникнути в звичайних ситуаціях у виробничих колективах, у сфері обслуговування і т.д.

Психологічна сумісність пов'язана з урахуванням психічних особливостей людини. На сьогодні вже сформувалася особлива галузь знань - психологія діяльності. Це один з розділів безпеки життєдіяльності.

Проблеми аварійності і травматизму на сучасних виробництвах неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності і травматизму лежать не тільки інженерно-конструкторські дефекти, але й організаційно-психологічні причини: низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка установка фахівця на дотримання безпеки, допуск до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, перебування людей у стані втоми або інших психічних станів, що знижують надійність діяльності фахівця.

Психологією безпеки розглядаються психічні процеси, психічні властивості й особливо детально аналізуються різні форми психічних станів, що спостерігаються в процесі трудової діяльності. Особливостями психіки зумовлені такі явища як страх окремих (клаустрофобія) або відкритих (агорафобія) просторів.