2.3. Управління факторами середовища

В останні роки медичні аспекти зміни стану навколишнього середовища набувають усе більше значення. Багато факторів навколишнього середовища фізичної, хімічної, біологічної або соціальної природи при значному впливі, що виходить за межі пристосувальних можливостей людини, стають факторами ризику тих або інших захворювань. Тому розробка наукових уявлень про фактори ризику і виявлення значення конкретних факторів середовища у виникненні і розвитку окремих захворювань відкриває нові перспективи в можливості профілактики масових хвороб (серцево-судинних, хвороб нервової системи та ін.).

Варто підкреслити, що біологічна реакція організму на багатофакторні впливи навколишнього середовища вирізняються значною складністю.

Залежно від конкретних умов фактори навколишнього середовища можуть чинити на організм відокремлену, комбіновану, комплексну або сумісну дію. Відокремлена дія характеризує вплив на організм якогось одного фактора. Дія декількох, наприклад, хімічних речовин, що одночасно надходять в організм із якогось одного об'єкта навколишнього середовища, називається комбіно­ваною дією.

Комплексна дія має місце тоді, коли якась хімічна речовина одночасно надходить в організм із різних об'єктів навколишнього середовища. Сумісна дія спостерігається при одночасному впливі на організм людини фізичних, хімічних та інших факторів навколишнього середовища.

Сьогодні важливого значення при виявленні факторів ризику здобуває вивчення впливу на здоров'я населення, що проживає в безпосередній близькості від промислових підприємств, факторів малої інтенсивності, що діють в умовах населених місць або на виробництві.

До особливостей адаптації людини належить сполучення розвитку фізіологічних адаптивних властивостей організму зі штучними способами. Ці перетворення спрямовані на розробку методів і засобів, що підвищують компенсаторні можливості організму до дії надмірних, вихідних за межі адаптаційних можливостей рівнів і концентрацій ушкоджуючих факторів середовища.

У справі керування якістю навколишнього середовища й обмеження несприятливого впливу різних її факторів на організм важливе значення має гігієнічне нормування.

Саме встановлення гігієнічного регламенту покликано гарантувати нсшкідливісіь факторів навколишнього середовища для здоров'я.

Нормуванням людство займається з моменту своєї усвідомленої діяльності. Завдяки нормуванню існує можливість прогнозувати наслідків стосунків людини з навколишньою дійсністю, вибір оптимальних варіантів цих стосунків, закріплення їх у досвіді і передачі наступним поколінням.

Гігієнічне нормування, на відміну від нормування загалом, має на мсті створення умов, що забезпечують збереження, зміцнення і покращення здоров'я людей, без якого немислиме їхнє благополуччя. Таким чином, воно безпосередньо виходить на кінцеву, цільову, соціально-біологічну цінність - здоров'я людини і популяції.

Розглянемо основні принципи нормування:

1. Гарантійпість. Гігієнічне нормування і гігієнічні нормативи повинні гарантувати заданий рівень норми організму (популяції) і в майбутньому.

Реалізується він у розробці гранично допустимих рівнів (ГДР) і концентрацій (ГДК) абіотичних факторів зовнішнього середовища.

2. Диференційованість. Гігієнічне нормування і гігієнічні нормативи мають визначене соціальне призначення. Залежно від соціальної ситуації для того самого фактора можуть встано­ влюватися декілька кількісних значень або рівнів, а саме: оптимальний, допустимий, максимально допустимий, гранично стерпний і рівень виживання.

Звичайно, бажано, щоб гігієнічне нормування і відповідно гігієнічні нормативи в усіх випадках гарантували максимальний рівень норми організму або максимум здоров'я. Однак практика засвідчує, що нерідко виконати цю вимогу суспільство не в змозі.

3. Комплексність. Гігієнічне нормування і гігієнічні нормативи повинні передбачати можливість одночасної дії декількох факторів середовища як позитивних, так і негативних. Величина нормативу кожного з факторів, що беруть участь у цій дії, повинна встановлюватися залежно від характеру їхнього взаємного впливу один на одного і на організм уцілому.

4. Динамічність. Гігієнічне нормування повинно передбачати періодичний перегляд нормативів з метою їхнього уточнення і підвищення здатності до забезпечення необхідного рівня здоров'я.

Гігієнічний контроль за факторами навколишнього середовища, умовами праці і побуту здійснюється послідовно декількома етапами.

Перший етап - розробка й обґрунтування гігієнічних нормативів. На цьому етапі з метою обґрунтування і розробки гігієнічних нормативів проводяться епідеміологічні, санітарно-гігієнічні, токсикологічні, патоморфологічні, фізіологічні, клініко-функціональні дослідження.

Другий етап - контроль за дотриманням гігієнічних нормативів. За результатами спостереження дається санітарно-гігієнічна характеристика якості навколишнього середовища.

Третій етап включає заходи щодо корекції впливу факторів навколишнього середовища на організм. Частина заходів має технічний характер і пов'язана з удосконалюванням виробництва: в провадження безвідходної технології, автоматизація і механізація виробничих процесів.