2.2. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки зоровий аналізатор

Найважливішою передумовою правильної орієнтації людини у навколишньому середовищі є зір. Зоровий аналізатор дозволяє отримати уявлення про предмет, його кольори, форми, величини, про тс, чи перебуває предмет у русі або спокої, про відстань його від нас, потенційну небезпеку, яку він несе. Таким чином, близько 80% всієї інформації людина отримує внаслідок реакції на візуальне подразнення.

Сприйняття візуальної інформації обмежено так званим полем зору. Поле зору - це простір, що бачить людина при нерухомому стані очей і голови, це та сфера, електромагнітні хвилі в якій збуджують візуальні відчуття. У межах кута зору 30-40 градусів умови для бачення оптимальні. У цьому діапазоні доцільно розміщувати основні носії інформації, тому що в ньому сприймаються і рух, і різкі контрасти.

Для переробки світлових сигналів будь-якого виду важливо, щоб зоровий аналізатор мав здатність пристосовуватися до зовнішніх умов. Тому головною особливістю людського ока є здатність до акомодації (здатність зору пристосовуватися до відстані від предмету) і адаптації (здатність зору пристосовуватися до світлових умов навколишнього середовища). Здатність зорового апарата до пристосування забезпечує гостроту зору (здатність ока розрізняти найменші деталі предмета), контрастну чутливість (здатність ока розрізняти мінімальну різницю яскравостей предмета і тіла, що розглядається), швидкість дізнавання (найменший час, необхідний для розрізнення деталей предмета).

Відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається в оці протягом деякого часу, незважаючи на зникнення сигналу. Ця інерція зору, як засвідчують дослідження, знаходиться в межах від 0,1 до 0,3 с. Завдяки інерції зору при визначеній частоті сигнал, що блимає починає сприйматися як постійне світлове джерело. Таку частоту називають критичною частотою злиття блимань. Якщо блимання світла використовуються як сигнал, частота злиття повинна бути оптимальною - 3-10 Гц.

Інерція зору зумовлює стробоскопічний ефект. Якщо час, що розділяє дискретні акти спостереження, менший за час гасіння зорового образу, то спостереження суб'єктивно відчувається як безперервне.

У діапазоні сприйнятого зором спектру (довжина хвиль 380-780 нм) відбувається якісна оцінка зорового відчуття, обумовленого кольором. Колір - це результат аналітичної оцінки зором світлового потоку. Відчуття кольору виникає, коли спектр відхиляється від нейтрального або безбарвного (денного) світла й у ньому виникають ділянки різного спектрального складу (з визначеною довжиною хвиль) або домінують хвилі визначеної довжини. У людей спостерігаються відхилення від нормального сприйняття кольору. До цих відхилень належать: колірна сліпота (людина сприймає всі кольори як сірі), дальтонізм (людина не розрізняє окремі кольори, зазвичай червоний і зелений кольори), «куряча сліпота» (людина з настанням темряви втрачає зір).

Око, забезпечуючи безпеку людини, і саме озброєне природним захистом. Рефлекторно повіки захищають сітківку ока від сильного світла, а рогівку від механічних впливів. Слізна рідина змиває з поверхні очей порошини, завдяки наявності в ній лізоциму убиває мікроби знищує мікроби. Захисну функцію виконують й вії. Однак, незважаючи на досконалість, природний захист очей виявляється недостатнім. Тому при небезпечних для очей умовах варто обов'язково застосовувати штучні засоби захисту. Зорове сприйняття кольору, переробка отримуваної зорової інформації значною мірою залежать від освітлення. Тому необхідно приділяти особливу увагу формуванню світлового клімату.