Взаємозв'язок людини з навколишнім середовищем

Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина одержує за допомогою сенсорних систем (аналізаторів). Термін „аналізатор" був введений у фізіологію І.П. Павловим у 1909р. і позначав системи чуттєвих утворень, що сприймають і. аналізують різні зовнішні і внутрішні подразники. Відповідно до сучасних уявлень, сенсорні системи - цс спеціалізовані частини нервової системи, що включають периферійні рецептори (сенсорні органи, органи чуттів), які відходять від нервового волокна (провідні шляхи) і клітини центральної нервової системи, згрупованої разом (сенсорні центри), де проводиться обробка інформації. Сенсорні органи можна класифікувати в такий спосіб:

1. Екстерорецептори - сприймають подразники, що впливають на організм із навколишнього середовища: сприйняття світла, тепла, звуку та інших сигналів. Вони забезпечують необхідний об'єм адекватної інформації про зовнішнє середовище, на основі аналізу якої формується пристосувальна поведінка.

2. Інтерорецептори - сприймають подразники, що йдуть із внутрішнього середовища організму: органів, рідин, тканин. Вони є основою регуляторних процесів в організмі.

3. Пропріорецептори - сприймають подразники, що виникають внаслідок зміни ступеня скорочення і розслаблення м'язів, тобто забезпечують доступ інформації про положення різних ділянок тіла і про положення тіла в просторі.

Основною характеристикою аналізатора - є чутливість рецептора, тобто здатність сприймати подразник. При усіх видах подразнення і для всіх органів чуття стимул повинен досягти мінімуму інтенсивності, щоб викликати мінімальне відчуття. Ця інтенсивність називається порогом чутливості або абсолютним порогом чутливості. Величина, на яку один стимул повинен відрізнятися від іншого, щоб їхня різниця сприймалася людиною, називають диференціальним порогом або порогом розбіжності (за інтенсивністю, тривалістю, частотою, формою і т.д.). Час, що проходить від початку дії подразника до початку появи відчуттів, називають латентним періодом.

Кількісне визначення співвідношення між фізичною величиною стимулу і відчуттям відоме як закон Всбера-Фехнера.

Закон стверджує, що при лінійному збільшенні інтенсивності відчуття інтенсивність подразника зростає логарифмічно.

Оскільки в звичайних умовах людина надзвичайно рідко стискається з припиненням впливу подразників, він не усвідомлює цих впливів і того, наскільки важливою умовою для його нормального функціонування є „завантаженість" аналізаторів.

Варто враховувати, що відсутність подразників або низький рівень їхньої інтенсивності може призводити до зниження резистентності й адаптаційних можливостей організму. Так, відсутність світового подразника може призвести до атрофії зорового аналізатора, звукового - до атрофії слухового аналізатора, відсутність мовного впливу (вроджена глухота) робить людинунімою. У зв'язку з урбанізацією, автоматизацією більшості технологічних процесів на сьогодні значна частина населення перебуває в стані гіподинамії, відчуває м'язовий голод, що призводить до детринованості організму, негативно впливає на стан серцево-судинної системи і т.д.

Не вся сенсорна інформація усвідомлюється, здебільшого вона потрібна для багатьох регуляторних процесів, що протікають несвідомо. Наприклад, пропріорецепція і дотик беруть участь у руховій координації, терморецепція використовується для автоматичної регуляції температури тіла, дихання змінюється на основі інформації про вміст газів у крові, а больові стимули викликають захисні реакції.