Безпека життєдіяльності

Підручник

(за редакцією Радька М. М.)

Рекомендовано Науково-методичним центром

військової освіти Міністерства оборони України як підручник

для курсантів, слухачів та студентів вищих навчальних закладів

Чернівці

Книги-XXI

2008

УДК 613(075.8)

ББК 51.2я73

Б 402

Рекомендовано Науково-методичним центром військової освіти Міністерства оборони України як підручник для курсантів, слухачів та студентів вищих навчальних закладів (протокол № 150/НМЦ/531 від 14.11.2005 р.)

Рецензенти:

В. М. Федорчук - проректор з навчально-методичної роботи, кандидат психологічних наук, професор Кам'янець-Подільського державного університету

О. В. Хаврониж - начальник військово-інженерного інституту при Подільському державному аграрно-технічному університеті, доцент, полковник

Пішак В. П., Радько М. М., Воробйов О. О., Бабюк А. В., Романів Л. В. Б402 Безпека життєдіяльності: Підручник / За редакцією Радька М. М. -Чернівці: Книги - XXI, 2008. - 360 с.

I8ВN 978-966-8653-86-5

У підручнику системно викладені основні положення дисципліни БЖД. Розглядаються теоретичні, медико-біологічні основи БЖД, принципи забезпечення безпеки, ідентифікація небезпек, які оточують і супроводжують людину протягом усього життя, міри захисту від них. Розкриваються особливості захисних дій в екстремальних і надзвичайних ситуаціях.

Для курсантів, слухачів, студентів та викладачів, які вивчають і викладають БЖД, працівників різних галузей.

ББК51.2я73

I8ВN 978-966-8653-86-5

© Книги - XXI, 2008

© Пішак В. П, Радько М. М, Воробйов О. О.,

Бабюк А. В., Романів Л. В., 2008

ПЕРЕДМОВА

Конституція України передбачає безпеку людини, її захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів як найвищу цінність.

Реалізація політики держави у сфері екологічної, техногенної безпеки і цивільного захисту населення здійснюється на основі Законів України [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9], Указів Президента України [10,11], Постанов Верховної Ради України [12], Постанов Кабінету Міністрів України [13, 14, 15, 16], нормативних документів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру [17, 18].

Сучасна ідеологія безпеки вимагає суттєвих змін в усіх ланках системи забезпечення життя і діяльності людини і, насамперед, у системі освіти.

Виходячи зі стратегії сталого людського розвитку на XXI століття, досвіду європейської спільноти зі створення децентра­лізованої системи освіти в сфері ризику, чинних нормативних актів у державі визначається концепція освіти з БЖД (В.Кузнєцов, В.Мухін, І.Науменко, В.Лук'янчиков, Н.Малишева, А.Мурачов, В.Попов, В.Свято, Я.Фурман, Н.Янишева), що спрямована на одержання фундаментальних знань, умінь, навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникнення загрози життю і здоров'ю людини.

Основні положення концепції зводяться до наступного:

• розширення тематики дисципліни;

• поширення інтеграційних процесів з іншими дисциплінами;

• перехід від епізодичного до систематичного вивчення БЖД впродовж усього терміну навчання в навчальних закладах;

• суттєве збільшення фахівців, кафедр, циклів, курсів та інших навчально-методичних структур, що безпосередньо забезпечу­ють навчання з БЖД;

• розширення кількості напрямів фахової підготовки з окремих

• складових БЖД;

• продовження роботи зі стандартизації навчання в напрямку БЖД.

Цей навчальний посібник висвітлює думку авторів про те, що БЖД - це фундамент загальної освіти фахівців з безпеки, вона не вирішує спеціальних проблем (для цього існують спеціальні дисципліни), не є засобом особистого захисту, а є захистом особистості, суспільства, держави. Тому предмет повинен входити у державні освітянські стандарти всіх спеціальностей і напрямків.

Автори

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПРИНЦИПИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЯ ТА

ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Правовою основою забезпечення безпеки життя та діяльності людини в Україні є Конституція України (254к196 - ВР), Закон України ,Діро правові засади цивільного захисту" (№ 1859 - IV, 2004 р.), Закони України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (№1809-ХІУ, 2000 р.), „Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (№ 15/98 - В.Р., 1998 р.) зі змінами до цього Закону за №3037- III, 2002 р., „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (№4004-12, 1999 р.) зі змінами до цього Закону за№ 3037-Ш, 2002 р., Укази Президента України „Про концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій" ("234/ 99, 1999 р.), „Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" (№1430, 2005р.), міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Метою цивільного захисту є реалізація державної політики, що спрямована на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

• добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних із ризиком для життя і здоров'я;

• комплексного підходу до розв' язання завдань цивільного захисту;

• створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

• територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;

• мінімізації заподіяння шкоди довкіллю.

Для забезпечення життя та діяльності людей держава покладає на себе наступні основні завдання:

• прогнозування та оцінку соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

• розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів;

• розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

• оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

• організацію захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

• проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організацію життєзабезпечення постраждалого населення.