МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

кафедра фінансів

Індивідуальне завдання №10

до п’ятого етапу тренінгу

на тему:

«Оцінка показників боргового навантаження для України за останні 15 років. Чи становить державний борг загрозу фінансовій безпеці Україні?»

Виконав:

Студент 4 курсу

1 Групи, спец. 6508

Фінансово-економічного факультету

Підкович Богдан

Викладач:

к.е.н., доцент Кондратюк С.Я.

Київ – 2012

Важливою проблемою державної економічної політики України в сучасних умовах фінансової кризи є економічне убезпечення держави. Під економічною безпекою розуміють такий стан національної економіки, за якого забезпечується захист національних інтересів, стабільний розвиток економіки та її розширене відтворення, а також стійкість до зовнішніх і внутрішніх загроз.

Для більш детального аналізу сучасного стану економічної безпеки України та прогнозування його змін у майбутньому розглянемо державний борг України як один з найважливіших показників економічної безпеки.

Згідно зі законодавством України, державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, зокрема боргові зобов'язання держави, що починають діяти результаті виданих гарантій за кредитами або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний борг є важливим макроекономічним важелем регулювання економіки держави, дає змогу здійснити обрану економічну стратегію, залучити кошти для вирішення важливих економічних питань та реалізації проектів. Тому наявність державного боргу не лише у країн з перехідною економікою, але й у високорозвинених країнах має свої об'єктивні причини. Водночас накопичення державного боргу має й негативну сторону, адже значна величина цього показника збільшує витрати на обслуговування державного боргу, знижує фінансову стійкість та загрожує економічній безпеці держави.

Боргова безпека – це досягнення такого рівня державного й зовнішнього сукупного боргу, співвідношення між структурними складовими боргу, вартості обслуговування боргу і цільової спрямованості запозичених коштів, які забезпечують вирішення нагальних соціально-економічних потреб держави і не створюють загроз для стабільності вітчизняної фінансової системи й поступального розвитку економіки країни.

Показник відношення державного і гарантованого державою боргу до доходів державного бюджету відображає можливості покриття доходами бюджету всіх діючих боргових зобов’язань держави. В Україні за підсумками 2011 року таке співвідношення дорівнювало 150.3% і відповідало гранично допустимому рівню.1

Відношення зовнішнього сукупного боргу (який, крім державного боргу, включає також борги банків і підприємств) до експорту товарів і послуг указує на можливості обслуговувати зовнішні борги всіх секторів економіки за рахунок надходжень від експорту товарів і послуг. Чим більше розвинутий експортний сектор національної економіки, тим більше можливостей в її суб’єктів для виконання боргових зобов’язань за зовнішніми позиками. Зовнішній сукупний борг України за станом на початок 2012 року (за попередніми даними) становив 142.1% експорту, тобто вдвічі перевищував середній рівень для країн із низькими і середніми доходами (69%), проте не досягав граничного рівня – 200% експорту.

Показники обслуговування державного боргу визначають рівень боргового навантаження у термінах відволікання обмежених економічних і фінансових ресурсів від реалізації програм у соціально-економічній сфері. Співвідношення витрат за державним боргом і доходів бюджету дає змогу визначити стійкість системи державних фінансів у критичному випадку щодо неможливості рефінансування державного боргу. В Україні суми погашення й обслуговування державного боргу відносно доходів державного бюджету знаходяться на прийнятному рівні. Вказане співвідношення у 2011 році становило 21.8%, тоді як гранично допустиме значення – 45%.

Відношення обсягу платежів за зовнішнім сукупним боргом до експорту товарів і послуг відображає частку надходжень від експорту, яку держава та суб’єкти національної економіки змушені спрямовувати на виконання боргових зобов’язань за зовнішніми кредитами (позиками). Цей показник для України за підсумками 2011 року становив 25.9%, тоді як граничний показник – 20%. Принагідно зазначимо, що в країнах із низьким і середнім рівнем доходів частка експортних надходжень, яка використовувалася на боргові виплати, була нижчою у 2.7 раза і становила 9.8%.

Показник співвідношення короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення (річних виплат за довгостроковим боргом і суми короткострокових зобов’язань) і міжнародних резервів країни дає змогу оцінити ступінь покриття міжнародними резервами боргових виплат усіх секторів упродовж року. Значення такого показника свідчить про стійкість зовнішньоборгової позиції суб’єктів національної економіки й адекватність міжнародних резервів на випадок раптової зупинки чи реверсу потоків капіталу. В Україні відношення короткострокового зовнішнього сукупного боргу до міжнародних резервів країни становить 178.6%, тоді як критичне значення дорівнює 100% (це відомий критерій Грінспена). У країнах із низьким і середнім рівнем доходів короткостроковий борг становив лише 73% резервів цієї групи країн.

У міжнародній практиці, крім показників, пов’язаних із рівнем державного боргу й обсягами боргових виплат, для оцінки перспектив утримання боргової стійкості та дотримання умов боргової безпеки використовують третю групу показників – показників структури державного боргу та ключових факторів впливу на боргову динаміку. Передусім це – показники структури за видами валют, процентних ставок і строковістю боргових зобов’язань. Відповідність структури державного боргу оптимальним значенням та відсутність значних структурних деформацій є вагомими детермінантами зменшення зовнішньої вразливості фінансової системи. На противагу цьому, різкі зміни валютних курсів та/або відсоткових ставок за ризикової структури державного боргу можуть мати суттєвий негативний вплив як на обсяги боргових виплат, так і на рівень боргу в цілому.

Для оцінки ступеня ризиковості структури державного боргу традиційно використовують такі основні показники: частка зовнішнього боргу в загальній сумі боргу, яка вказує на вразливість боргового портфеля уряду до валютних ризиків; середня строковість боргових зобов’язань, що є показником вразливості до ризику рефінансування боргу; частка заборгованості з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою, яка свідчить про вразливість до відсоткового ризику.

Д.Есколано обґрунтував положення про те, що оцінка платоспроможності держави або рівня боргової безпеки має базуватися на дослідженні таких фіскальних індикаторів, як первинний баланс бюджету (поточний або майбутній), а також середня відсоткова ставка за державним боргом, скоригована на темпи зростання економіки.

Основними показниками оцінки стану державного боргу та боргової залежності країни є: