3. Білет: Місце мовознавства серед інших наук. Зв’язки мовознавства з іншими науками.

Будучи універсальним, всеосяжним засобом спілкування, мова обслуговує всі сфери життя і діяльності людей. Тому вона, а з нею і мовознавство, зв’язанім великою кількістю наук. Мовознавство допомагає іншим наукам, або навпаки, користується їхньою допомогою. Як правило і те і інше виступає одночасно, тобто зв'язки мовознавства з іншими науками є переважно двобічними.

Основне коло зв’язків мовознавства визначають «як тири великих і»: мова і народ, мова і мислення, мова і література.

Оскільки мова - суспільне явище, нерозривно зв’язане з життям народу, мовознавство пов’язується з історією народу, археологією, етнографією, соціологією.

Взаємозв'язок мовознавства й психології — науки про психічну діяльність людини — полягає в тому, що процеси мовлення, його сприйняття і розуміння мають психічну природу. Оскільки мова є засобом мислення, то мовознавство тісно пов'язане з логікою — наукою про закони, форми та прийоми мислення. Найбільш помітний зв'язок мовознавства з літературознавством. Мова є будівельним матеріалом, першоелементом літератури. Мовознавство настільки тісно переплітається з літературознавством, що ці дві дисципліни об'єднані в комплексну науку про слово — філологію. Мовознавство пов'язане також із природничими науками, зокрема фізіологією, анатомією, медициною, фізикою, математикою, семіотикою, географією. Зв'язок мовознавства з фізіологією, анатомією і медициною ґрунтується на тому, що ці науки вивчають будову та функціонування апарату мовлення, мозку. Фізика, зокрема, її розділ акустика, вивчає звукові коливання, а отже, створює теоретичні засади для дослідження звуків мовлення. Математика забезпечує наукове вивчення кількісного аспекту мови і мовлення. Оскільки мова належить до знакових систем, то мовознавство пов'язане із семіотикою, яка вивчає загальні властивості знакових систем. Відомості з географії допомагають встановити територію поширення мови та окремих мовних явищ.

4. Білет: Методи і методики вивчення мовознавства

Метод – спосіб організації пізнавальної та дослідницької діяльності науковців з метою вивчення явищ і закономірностей певного об’єкта науки.

У мовознавстві використовується велика кількість методів. Це пояснюється передусім складністю мови як об’єкта досліджень.

За метою дослідження мови виокремлюють описові, або дескриптивні і реконструктивні методи.

Описові методи. Ці методи оперують мовними фактами, які можна безпосередньо спостерігати. Вони призначені для переліку і класифікування досліджуваних мовних явищ.

До описових методів належать:

- експериментальний метод: найбільше його використовують при дослідженні фонологічного рівня мови;

- дистрибутивний метод: полягає в класифікуванні мовних форм за їх розподілом у тексті одна відносно одної;

- статистичний метод: за допомогою спеціального математичного апарату досліджує кількісний аспект мовних явищ.

Реконструктивні методи. Вони дають змогу на базі мовних фактів, що піддаються безпосередньому спостереженню, відновити мовні факти, які неможливо безпосередньо спостерігати.

До реконструктивних методів належать:

— порівняльно-історичний метод: застосовують для відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому;

— метод внутрішньої реконструкції: за відомими фактами певної мови дає змогу відновити давніші невідомі її факти.

Реконструктивними є практично всі методи вивчення мовної системи.

За шляхами досягнення мети виокремлюють індуктивний і дедуктивний методи дослідження мови.

Індуктивний метод. Він полягає в тому, що на основі окремих фактів формулюють загальні положення, роблять висновок про загальне.

Дедуктивний метод. Дає змогу на базі загальних положень, що мають достовірний характер (або сприймаються як такі),формулювати твердження, робити висновки відносно окремих фактів, інтерпретації їх.

За способом дослідження мови виокремлюють cинхронічний і діахронічний методи.

Синхронічний метод. Він забезпечує вивчення мови загалом чи окремих її компонентів на одному часовому зрізі.

Діахронічний метод. Полягає в дослідженні мови загалом чи її компонентів у процесі історичного розвитку і встановленні причинно-наслідкових зв'язків між попереднім і наступним станом досліджуваного явища.