6.Мова і мислення

Як вважають вчені, мова і мислення виникли одночасно у процесі розвитку пізнавальної діяльності людини. Мова – засіб спілкування, мислення – активний процес відображення об’єктивної дійсності. Мова т.ч. є знаряддям, інструментом мислення. Мислення відб через мову. Процеси мислення практично однакові для всіх людей. Мислення здійснювалось у загально-людських категоріях логіки(поняттях, висновках, судженнях)

Однак вираження думок у кожній мові є різним. Мова є не тільки результатом мислення, але і безпосередньо бере участь у формуванні думок. Форми і процеси мислення не існують самостійно поза матеріальною основою і поза мовою.

Мова – фіз. Оболонка, спосіб втілення мислення. Мова поза мисленням не існує. В мові не існує слів, які б не мали значення. Не мають значень і вигуки_відображення емоцій, власні назви, займенники.

Існує три типи мислення:

а) чуттєво-образне (наочно-образне), мислення конкретними образами, картинами, притаманне людям творчих професій

б) технічне (практично-дійове), — здійснюється без участі мови, притаманне людині і тварині

в) поняттєве (словесно-логічне) здійснюється за допомогою мови, тільки притаманне людині

Мислення категорія ідеальна, мова-матеріальна. Мова склад зі звуків, слів, речень і носить ідеальний характер). Мова і мислення керують різними одиницями – фонема, морфема, слово, словосполучення. Мислення – оперує поняттями, висновками, судженнями.

Виникнення мови стає могутнім поштовхом для розвитку мислення.

Мова і мислення – нетотожні поняття, взаємопов*язані, мають різне призначення.

7.Мова і мовлення

Мова - засіб спілкування, мовлення – конкретне говоріння та сприйняття. Мова об*єктивно існує, реалізується і виявляє себе тільки у мовленні. Розмежування цих двох понять обґрунтував Фернанд де Соссюр – встановив дихотомію мови і мовлення. Він навів приклад шахами: шахова дошка, шахові фігури та правила гри – це мова, а конкретне розігрування партій – мовлення.

До мовлення належить – говоріння(мовленнєвий акт), і результат говоріння(текст).

Мова – явище стабільне, дуже рідко і повільно змінюється, мовлення – більш динамічне, випадкове і унікальне.

Мова – явище психічне, мовлення – психофізичне.

Мова має нелінійну, ієрархічну структуру. Мова- лінійний характер. . Мовлення розгортається в часі. Для того щоб вимовити якусь фразу, потрібен певний часовий проміжок, бо слова вимовляються послідовно одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно.

8.Функції мови

Властивості мови нерозривно пов’язані з функціями мови. Найголовнішою функцією є комунікативна. Вона служить для спілкування між членами суспільства. Низка інших функцій підпорядковані головній.

Комунікативна –спілкування мовою

Мислотворча – мислення мовою

Репрезентативна ф-ія позначення світу речей мовою

Прагматична – (директивна або спонукальна) – функція вираження волі своїх бажань через мову

Фатична(контактна) – ф-ія встановл. Контакту

Когнітивна – (пізнавальна)-ф-ія пізнання світу через мову.

Акумулятивна – нагромадження досвіду людства у мові

Інформативна – передача інформації через мову

Емотивна – вираження почуттів через мову

Експресивна – самовираження

Естетична – вираження прекрасного.

Питання про функції мови є дуже складним, і мовознавці досі не прийшли тут до єдиної думки, щоправда, цілком одностайно визнаючи пріоритет комунікативної функції. У різних працях виділяється від 2 до 20 функцій мови. Маслов, наприклад, виділяючи лише 2 функції мови, комунікативну та мислетворчу, всі інші розглядає як часткові та окремі аспекти комунікативної функції.