Наголошені і ненаголошені голосні

Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними:

наголошений [і]	мнсто
ненаголошений [і]	містйчко

22. Класифікація приголосних.

Система приголосних називається консонантизмом. Якщо голосні звуки тональні, то приголосні включають в себе шум. Артикуляція приголосних полягає у доланні перешкоди, внаслідок чого і з’являється шум.

Найперше приголосні поділяються за участю голосу і шуму:

• сонорні – звуки, в яких голос переважає над шумом (в, м, н, р, л, й)

• шумні, які в свою чергу поділяються на дзвінкі та глухі. У шумних дзвінких шум переважає над голосом, у шумних глухих – звуки утворюються лише за допомогою шуму.

Шумні звінкі та глухі утворюють співвідносні пари:

• шумні дзвінкі: б-п, д-т, з-с, п-т, д-ж-ч, г-х, в-ф.

• губно-губні (білабіальні): б, п, т, в.

• губно-зубні (лабіо-дентальні): ф.

По-друге, приголосні поділяються за способом творення або характером перепони:

• щілинні (африкативні): в, ф, г, х, з, с, ш, ж, й;

• зімкнені:

• проривні: б, п, д, т, к;

• африкати (злиті): у, ч, ж, дж;

• зімкнено-проривні: м, н, л, р.

По-третє, приголосні поділяються за палаталізацією (пом’якшенням):

• пом’якшені;

• не пом’якшені.

Звуки, що утворюються за допомогою додаткового пом’якшення в артикуляції називаються палаталізованими. Завжди м’яким є лише один звук – й. Це його основна артикуляція, тому він називається палатальним.

23.Фонологія. Функції фонеми. Система фонем.

Фонологія – окремий розділ мовознавства, що вивчає фонеми. В 70-80ті роки ХІХ ст. видатний вітчизняний мовознавець І. О. Бодуен де Куртене створив учення про фонему як відмінну від звука величину, а його учень М. В. Крушевський увів для позначення цієї величини термін фонема.

25.Склад. Теорія складу. Принципи складоподілу.

Склад у більшості мов є чисто фонетичною, звуковою одиницею, яка не відповідає значеннєвим одиницям – морфемам і словам.

Існує кілька теорій складу:

1. склад утворюється єдиним дихальним поштовхом (Р. Стетсон); експериментальна перевірка заперечує цю теорію: насправді складів більше, ніж дихальних поштовхів.

2. склад утворюється єдиним імпульсом м’язової напруги (М. Граммон, Л. В. Щерба);

3. склад визначається не цими артикуляційними показниками, а своєю акустичною характеристикою – хвилею сонорності, хвилою наростання і послаблення звучності (О. Єсперсен, Р. І. Аванесов)

26. Фонетичне членування мовленнєвого потоку.

Якщо фонема – це мінімальна одиниця звукової будови мови, то мінімальною одиницею мовленнєвого потоку є склад (а не звук і не фонема).

Навіть звуковий потік невідомої нам мови ділиться на якісь шматки, уривки.

З фонетичної точки зору увесь потік мовдення складається з розділених паузами фраз. Фрази членуться меншими паузами і наголосом або тільки наголосом на такти (фонетичні слова). А такти побудовані із складів. Текст «Досвітні огні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі» являє собою одну фразу, яка розділена на 7 тактів: «Досвітні)огні)переможні)урочі)Прорізали)темряву)ночі»

Практично розділити такти на склади, як правило, дуже легко: про-рі-за-ли, тем-ря-ву, но-чі. Але теоретично обгрунтувати цей поділ складніше. Адже склади, на відміну від тактів, паузами та наголосом не виділяються.