
- •1.Поняття та види господарських товариств.
- •2.Заснування гт.
- •3.Майно гт.
- •4. Права та обов’язки учасників господарських товариств.
- •5. Управління діяльністю господарських товариств.
- •6. Особливості створення і діяльності товариств - об’єднань майна (капіталів).
- •7. Особливості створення і діяльності товариств - об’єднань осіб (діяльності).
- •8. Довірчі та інші господарські товариства.
- •Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання.
- •Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види.
- •Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Права структурних підрозділів суб’єктів господарювання на майно.
- •Використання природних ресурсів у сфері господарювання.
- •Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •28. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.
- •29. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •31. Виконання господарських зобов`язань.
- •32. Способи забезпечення господарських зобов`язань.
- •33. Класифікація (система) договорів у господарській діяльності (загальна характеристика).
- •34. Розмежування понять «цивільне зобов'язання» та «господарське зобов'язання».
- •35. Поняття, ознаки, види господарських договорів та форми/шляхи регулювання договірних відносин.
- •36. Господарський, цивільний і адміністративні договори: проблеми розмежування
- •37. Тлумачення господарських договорів.
- •38. Форма господарського договору та особливості електронної модифікації письмової форми договору.
- •39. Співвідношення понять «господарсько-правова відповідальність» та «господарсько-правові санкції».
- •40. Спільні та відмінні риси неустойки (цк) та штрафних санкцій (гк).
- •41. Особливості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань.
- •42. Розрахунки між суб’єктами господарювання.
- •Якість продукції (робіт, послуг). Форми правового забезпечення якості.
- •Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
37. Тлумачення господарських договорів.
Умови господарського договору можуть бути предметом тлумачення у суді. Тлумачення умов господарського договору здійснюється відповідно до загальних правил тлумачення правочину.Таке тлумаченя здійснюється з урахування кількох критеріїв: буквальне значення слів і понять, які вживаються у договорі, а також загальноприйняте у цій сфері відносин значення термінів; порівняння відповідної частини договору зі змістом інших його частин, усім змістом дговору, намірами сторін; мета договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
+ ЦКУ Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Безпосередньою метою тлумачення господарських договорів як інтелектуального процесу є встановлення і пояснення істинного правового змісту (смислу) договору, справжнього наміру сторін, письмовим виразом якого є договір. Дисертантка визнає головною презумпцією судового тлумачення те, що воля сторін не має вад, які зумовлювали б недійсність договору, що піддається інтерпретації. Практика господарських судів, проаналізована дисертанткою, свідчить про те, що від правильності тлумачення змісту господарських договорів залежить розв`язання таких взаємопов`язаних проблем: 1) кваліфікації договору (визначення його виду), особливо непоіменованого або змішаного договору; 2) вибору норми, що підлягає застосуванню.
38. Форма господарського договору та особливості електронної модифікації письмової форми договору.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в письмовій формі. Письмова форма господарського договору може бути дотримана за допомогою кількох способів: шляхом викладення його у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками;
шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (наприклад, обміну повідомленнями за допомогою електронних засобів зв’язку із використанням аналога власноручного підпису); шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (наприклад, видачі письмового документа, який би підтверджував прийняття товару, поставка якого не була передбачена попередніми домовленостями сторін).Законом можуть бути встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення господарського договору. Такі вимоги, зокрема, можуть стосуватися нотаріального посвідчення та державної реєстрації господарських договорів. Господарським кодексом України не встановлено правового наслідку недотримання письмової форми господарського договору у виді його нікчемності. Це означає, що господарські договори можуть також укладатися усно. У таких випадках, сторони господарського договору, який не був укладений письмово, несуть ризик застосування до їх відносин правового наслідку, встановленого в абз.2 ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України. Відповідно до цього положення у разі виникнення спору щодо факту укладення такого договору рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Використання сучасних технологій (мереж електрозв'язку, в тому числі Інтернету) при встановленні договірних відносин зумовило появу господарських договорів у формі електронного документа, особливості використання яких регулюються двома законами, прийнятими 22.05.2003 р.: "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис". Відсутність між сторонами домовленості про використання електронних документів і відповідного виду електронного підпису при укладенні договору через мережу електронного зв'язку може призвести до визнання такого договору неукладеним. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.