Релігійні уявлення

Як і для інших сфер життя сарматів, за джерела реконструкції їхніх релігійних уявлень правлять археологічні матеріали та повідомлення стародавніх авторів. З праці Амміана Марцелліна відомо, що сармати поклонялись мечеві, якій уособлював бога війни: «У аланів голий меч встромляють у землю та вклоняються йому як Марсу». Варто уваги, що й у скіфів меч був втіленням бога війни Арея. Щодо інших загальноіранських культових уявлень, то на археологічних матеріалах встановлено існування у сарматів України культів вогню та коня. З першим із них пов'язані численні сліди вогнищ у насипах курганів та в могилах, а також курильниці, які часто зустрічаються серед начиння жіночих поховань. Імовірно, саме жінки як берегині домашнього вогнища справляли вогняний культ. Роль жінок як служниць культу відбивають численні солярні та хтонічні (пов’язані з потойбічним світом − упорядн.) амулети в могилах. Вони ж свідчать про існування у сарматів анімістичних вірувань. Поховальний обряд відбиває віру в потойбічне життя, що існувала у сарматів. Частину поховань орієнтовано в північному напрямку, частину − в південному. Можливо, ця різниця свідчить про уявлення різних сарматських племен щодо місцерозташування «країни мертвих». Супроводження померлих їжею та речами теж входило до поховального ритуалу. Чоловікам у могили клали зброю, кінську збрую, чоловічі знаряддя праці точила, сокири), посуд для вина. Жінок супроводжували в потойбічний світ прикраси, туалетний та столовий посуд, жіночі речі − дзеркала, прясла, голки тощо. [...]

Для прикладу наведемо опис одного з найбагатших поховань біля с. Пороги Ямпільського району Вінницької області. В глибокій катакомбі, впущеній у курган доби бронзи та орієнтованій на північ, стояв дерев'яний саркофаг з тілом небіжчика. Вхід до камери було закладено камінням, у кутку стояли дві синопські амфори. Кістяк воїна лежав у саркофазі випростано на спині, ноги й руки були трохи розведені та зігнуті в суглобах. Вдалося зафіксувати, що небіжчик був вбраний у червоний шкіряний або замшевий костюм, гаптований маленькими золотими трубочками. Свита застебнута двома фібулами − срібною та бронзовою. Біля плечей лежала золота гривна, поруч з нею − срібний келих. На лівому зап'ясті − масивний золотий браслет, на правому − золота платівка для захисту руки від удару тятиви. На стегнах лежала золота, інкрустована емаллю та бірюзою гарнітура двох коштовних поясів, описана вище. Один із них − портупейний − підтримував меч, що був пристебнутий до нього золотими пряжками. Руків'я та піхви меча, обтягнуті шкірою, оздоблені золотими інкрустованими пластинами, а сам меч припасовувався до лівого стегна ремінцями з золотими наконечниками. Зліва до пояса було підвішено кинджал. Уздовж лівої ноги небіжчика покладено лук та сагайдак із стрілами, на ногах його були чоботи, застебнуті срібними пряжками.

Отже, культура сарматських племен, що мешкали на території сучасної України з II ст. до Н.Х. по IV ст. н.е., є невідривною частиною стародавньої культури нашої батьківщини. Яскрава та самобутня сарматська культура існувала не окремо. Міцні й тривалі контакти сарматів з навколишнім світом − греками, римлянами, пізніми скіфами, даками, праслов'янською частиною носіїв землеробських культур Лісостепу − певною мірою забезпечили взаємозв'язок окремих культурних виявів та відбились у культурах обох сторін.

Бунятян К. П. На світанку історії / Бунятян К. П. , Мурзін В. Ю., Симоненко О. В. − К.: Альтернативи, 1998. − 335 с.− С. 285-312.