Мистецтво

Мистецтво сарматів відоме з численних виробів − прикрас, зброї, речей особистого вжитку, туалетних та культових речей. Як і в більшості кочовиків, у сарматів мистецтво мало прикладний характер. На різних етапах розвитку сарматської культури, згідно з різним походженням племен та мінливістю зовнішніх впливів, витоки й художні особливості образів сарматського прикладного мистецтва були різними.

Всі прикраси сарматів (особливо вироби із золота) виконані у певних стилях, які характеризують сарматське прикладне мистецтво на різних етапах його розвитку.

В II − І ст. до Н.Х. відчутний вплив пізньоелліністичного, близькосхідного або греко-бактрійського мистецтва. Типовим зразком цього стилю є фалари зі Старобільська. Зображені на них звірі поєднують у собі реалізм еллінського мистецтва зі східною стилізацією та варварським спрощенням. Крім зображень хижаків, свійських тварин та фантастичних істот, на деяких фаларах присутні антропоморфні постаті й персонажі з античної міфології: Афіна, Діоніс, Аполлон. Образи античних Богів часто передано спрощено, у варварському стилізованому варіанті. Деякі деталі зображень (одяг, зброя, зачіски) набувають місцевого забарвлення − Сіверський курган, Янчокрак, − що свідчить про виготовлення їх місцевими майстрами. Найпоширенішою орнаментацією раларів кінця II - І ст. до Н.Х. стає рослинний декор. У центрі виробу зміщується розетка із зображенням сегнерового колеса (солярний символ) або медальону з листків індійського лотоса та аканфа. Край виробу оформлюється у вигляді «мотузки», прикрашається зигзагами.

Характерними прикрасами й воднораз речами особистого вжитку в ранньосарматський час були поліхромні фібули-брошки античного виробництва. Основу виробу складав золотий щиток круглої або овальної форми, центр та краї якого прикрашалися вставками з напівкоштовного (амальдін, сердолік) каміння або кольорового скла. Поля між вставками заповнювалися філігранню або зерню. На зворотному боці фібули містився пружинний апарат із однією або двома голками. Подібні фібули вироблялися в Боспорі або Сирії чи Єгипті, потрапляючи до сарматів шляхом торгівлі. [...]

«Бірюзово-золотий» стиль

З І ст. н.е. серед сарматів України поширюється так званий «звіриний» («бірюзово-золотий», за М.Б. Щукіним) стиль, що походить із середньоазіатських та західносибірських земель і позначений неабияким впливом китайського мистецтва. Як видно з назви, цей стиль є зображенням звірів − реальних або фантастичних − здебільшого в боротьбі між собою. Найчастіше зустрічаються вироби із щирого золота або залізні чи бронзові, плаковані золотими пластинами. Характерною рисою цього стилю є також інкрустація частин тіла тварин (очей, вух, м'язів, хвостів) бірюзою, сердоліком та іншим камінням або емаллю. Чудові зразки «бірюзово-золотого» стилю знайдено в Порогах (поясна гарнітура, гривна), Запорізькому (поясні пряжки) та Ногайчинському (гривна) курганах. Хронологічна і культурна компактність виробів у «бірюзово-золотому» стилі робить їх етнокультурним індикатором сарматського часу.

Походження цього унікального культурного феномена ще остаточно не з'ясоване. Поліхромія взагалі є явищем, притаманним стародавнім культурам Сходу (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай). У циркумпонтійському регіоні прикраси поліхромного стилю входять у моду наприкінці доби еллінізму, стаючи популярними в античному світі завдяки східним походам Александра Македонського. Проте сарматська поліхромія багато в чому відмінна від античної, точніше, поєднує їх тільки технологія (прикрашання золотого тла кольоровими вставками). Іконографія та система образів «бірюзово-золотого» стилю демонструють його походження передусім з далекого Сходу. «Звірині» сюжети, спосіб зображення тварин із «вивернутим» крупом, денатуралізм образів вказують на іраномовну приналежність творців цього стилю. Своєрідним є підбір каміння (бірюза, гранат або сердолік, іноді корали), відмінний від традиційної сировини античних майстрів (найчастіше — кольорове скло, емалі, рідше − рубін, ізмарагд, циркон або інші топази). Ще одна характерна риса виробів «бірюзово-золотого» стилю − помітний вплив на іконографію китайського (монголоїдність деяких персонажів, образ дракона) та середньоазіатського мистецтва. Все це відбилось у влучному визначенні сарматського мистецтва цього стилю як «мистецтва цитат». Показовим є й асортимент предметів, прикрашених у «бірюзово-золотому» стилі. Це, насамперед, речі, пов'язані з інвеститурно-сакральною та культовою сферою, а з боку соціальної приналежності − із вищими верствами населення: парадні зброя та упряж, символи влади (гривни, наборні пояси, коштовний посуд), вбрання жриць (діадеми, амулети). Цікаво, що світські прикраси поліхромного стилю (намиста, брошки, браслети, фібули тощо) − найчастіше античного виробництва. Отже, «бірюзово-золотий» стиль виник у кочовому суспільстві, яке на рубежі н.е. тісно контактувало з Китаєм, Середньою Азією та культурами їхніх впливів. Найімовірніше це були алани.

Характерними зразками «бірюзово-золотого» стилю є прикраси з поховання вождя (гіпотетично, царя Інісмея) біля с. Пороги. Це передусім дві бляхи-застібки парадного поясу. Вони зроблені із заліза, плакованого товстою золотою пластиною. В центрі бляхи у високому рельєфі зображено по колу два дракони у двобої. Вони вп'ялися іклами в поперек один одному. Крупи потвор вивернуті згідно з каноном, м'язи крупа, лап, грудей, а також вуха і пальці підкреслені краплеподібними вставками з бірюзи та одонтоліта. Кінцівки майстерно довершено карбуванням; характерними є «китайська» чолка на лобі, крила та хвости. [...]

Чудові вироби ювелірного мистецтва в «бірюзово-золотому» стилі знайдено в інших курганах України − Ногайчинському в Криму та Запорізькому. Розквіт цього стилю, виникнення та поширення якого пов'язано з аланами, обмежується І − серединою II ст. н.е, хоча деякі речі зберігалися в сарматському середовищі й пізніше, що підтверджується знахідками їх у більш пізніх похованнях. [...]