8. Фінансова звітність та показники фінансового аналізу

8.1. Фінансова звітність: призначення і склад, вимоги при складанні

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансо­вої звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначають­ся П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності".

Фінансова звітність являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, пра­вдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, прода­жу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність під­приємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи держав­ної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на річну та про­міжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається щоквартально на­ростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність передбачає скла­дання фінансової звітності за календарний рік.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвен­таризації активів та зобов'язань підприємства.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж І2 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансова звітність підприємств включає:

• баланс (ф. № 1);

• звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• звіт про власний капітал (ф. № 4);

• примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, складають консолі­довану фінансову звітність.

Консолідована фінансова звітність являє собою фінансову звітність, яка ві­дображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юриди­чної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Таку звітність подає власникам головне підприємство щоквартально у ви­значені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу, а річну — не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта ма­лого підприємництва".

Річна фінансова звітність відкритих акціонерних товариств, підприємств» емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержав­них пенсійних фондів, страхових компаній та інших фінансових установ під­лягає оприлюдненню через періодичні видання або розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше 1 червня наступного за звітним року.

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводи­ти інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають від­повідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звіт­ність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому,

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для забезпечення цього у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких прин­ципів:

• автономності підприємства — кожне підприємство є юридичною осо­бою, яка відокремлена від власників;

• безперервності діяльності — активи і зобов'язання підприємства оці­нюються виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства трива­тиме далі;

• періодичності — діяльність підприємства розподіляється на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, вихо­дячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відображений доходів і витрат — фінансовий результат зві­тного періоду визначається шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому дохо­ди і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлений — фінансова звітність повинна містити всю інформа­цію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть впли­нути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності — постійне (з року в рік) використання підприємством обра­ної облікової політики. Зміна останньої повинна бути обгрунтована і роз­крита у Примітках до фінансової звітності;

• обачності — методи оцінки, які використовуються в бухгалтерському облі­ку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись від­повідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника — всі операції підприємства вимірюються та узагальнюються у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Заповнюючи форми звітності, необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізи­ти. Зокрема, потрібно вказати дату, станом на яку або період, за який складаєть­ся звітність, повну назву підприємства, форму власності підприємства, у віданні якого державного органу перебуває це підприємство, галузь, та вид економічної діяльності підприємства, його юридичну адресу.

Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим зна­ком і обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.

Розглянемо порядок складання річної фінансової звітності на прикладі умо­вного підприємства роздрібної торгівлі ТзОВ „Альфа" (табл. 8.1, 8.2).

Таблиця 8.1